Джордж Елтон Мейо

Дж.Мейо (1880-1949) народився в Австралії;вивчав етику,логіку і філософію,в 1899р. отримав ступінь магістра.Деякий час після цього він вивчав медицину в інституті Единбурга (Шотландія) і там же прийняв участь у дослідженнях по психопатології. Отриманні знання і досвід Мейо використовував при дослідженні відносин,які виникають в процесі промислового виробництва,яким почав займатися,коли переїхав на початку 20-х років в США.Спочатку він проводить наукові досліди в Фонді Рокфеллера, а потім з 1926р. працює у відділі промислових досліджень в Гарварді.Найбільш відомими його книгами є „Проблеми людини в індустріальному суспільстві „(1933) і „ Соціальні проблеми індустріального суспільства „ (1945).

Хоторнські дослідження цікавили його просто як звичайні промислові дослідження. Він відвідував з короткостроковими візитами Хоторн в 1928 і 1929 рр. Однак в подальшому,починаючи з 1930р.,серйозно займався дослідами які там проводилися.

Перш за все він опровергав критиці програму інтерв’ювання.Недоліком її Мейо вважав формальність питань,відповіді на які обмежувались однозначними „ так” або „ні”,а також директивність її проведення.Тому новий підхід,запропонований ним,мав „ розмовний „,і „ недерективний „ характер.

Основною програмою інтерв’ювання Мейо була якісна нова роль дослідника,яка включала елементи довіри,готовності сердечно вислухати.В результаті у робітників зникла нерішучість,побоювання бути не правильно зрозумілим.Таке інтерв’ювання ставало для них зручним випадком „ випустити пару”,виразити незадоволення і навіть виговорити жалоби.

Аналіз такого інтерв’ювання дозволяв керівництву компанії розробляти заходи,напрямки на підвищення ефективності її праці.При цьому частина із них стосувалась технічного або організаційного вдосконалення праці,безвідносно до персон; частина – рішення персональних проблем,прямо впливаючи на продуктивність праці; частина – необхідності розуміння і обліку персональних проблем,природа яких пов’язана з соціальним або фізичним станом робітників,тобто які безпосередньо впливають на результати виробництва.

Результати цих заходів,заснованих на довірі людських відносин,повинно було стати поліпшення морального стану працівників і, послідовно,підвищення продуктивності праці. Відмітимо,що сам перелік заходів,що спрямовані на підвищення продуктивності праці,свідчить проте що,Мейо,на відміну від Тернера,до організації людей підходив як до соціальної системи.