Філософ бізнесу Мері Фоллет

Виникнення філософії менеджменту,що заснована на розумінні мотивів груп і кожних індивідів пов’язано перш за все з ім’ям Мері Паркер Фоллет (1868- 1933).

Вона народилась в США, в Бостоні.Сім`я була небідною,що дало можливість Фоллет навчатись в коледжах Гарвардського та Кембріджського (Англія) університетів.Вже по закінченні свого навчання в 1898р. вона мала непогану репутацію політичного філософа і політолога.Щоб зрозуміти,чому Фоллет цікавилась філософією бізнесу,а також сутність цієї філософії,розглянемо перш за все світові основи її вчень.

Творчість Фоллет хронологічно припала на епоху становлення наукового менеджменту і розвитку промислової психології.Палкий прихильник німецького філософа Й.Фіхте,Фоллет виклала своє розуміння його філософії в книзі „Новое государство „,де критикувала ідеї „старої” психології,відповідно до якої індивіди думають,відчувають і діють незалежно один від одного.

Такій психології Фоллет протиставила „нову” психологію,в основі якої лежав „принцип групи». Головна ідея цього принципу: особисте „ я” може проявлятися лише через групове,соціальне „я”.Тільки в групі розкривається потенціал людини,тільки в ній проявляється його правдива природа.

Послідовно,за Фоллет,дійсно особисте „ я” – це „я ” в групі.Тому М.Фоллет робить висновок,що по –перше,суспільство повинно будуватись на групових принципах,а не на індивідуалізмі.А по –друге,що людина не може мати незалежних від суспільства прав,так же як і діяти проти волі суспільства.Наступним за цим був висновок,що демократії,яка побудована на правах особистості,нема місця в сучасній політичній теорії.

Нова дійсна демократія будувалась нею виходячи з відносин,які існують в суспільстві груп (виробничих,соціальних,державних,національних,міжнародних і т.п.).Представницькій демократії вона приділяла мало довіри,оскільки ця демократія,на її погляд,відбивала психологію народу,яка складається із окремих частин соціального цілого (суспільства).У Фоллет „ціле” набагато складніше,чим просто сума частин,тобто „я”.” Ціле „- це інтеграційна суспільність,яка дозволяє добиватись набагато більшого,чим просте звільнення творчих сил кожного.

Виходячи з цього,Фоллет намагалась відповісти і на питання про групові конфлікти.Вона висувала ідею про те,що кожен конфлікт інтересів сторін може бути вирішений яким –не будь із наступних чотирьох шляхів:1)

добровільним підпорядкуванням однієї із сторін; 2)боротьбою і перемогою одного з них; 3) компромісом між ними; 4) інтеграцією інтересів сторін.Оскільки один із трьох перших шляхів повністю не задовольняв обидві сторони,Фоллет визнавала лише четвертий – інтеграцію,який давав можливість досягати суспільству волі і співпраці.

Ідея інтеграції,викладена в книзі „ Творческий опыт”(1924)відразу ж принесла Фоллет міжнародне визнання її як політичного філософа.Однак після видання книги інтерес Фоллет до політології різко зник і вона „ повернулась обличчям” до лідерів бізнесу,в яких, по її словах, „бачила надію на майбутнє ”.З лекції для групи менеджерів,навчання яких відбувалось в Нью-Йорку під супроводом Бюро керівництва персоналу,і розпочався Фоллет до філософії бізнесу.

Розглядаючи менеджмент як універсальне явище,Фоллет проводила чітку межу між політичним керівництвом і керівництвом бізнесу.В останньому, як і в політичному менеджменті,успіх базується не на конфронтації чи відносно балансі сил,а лише на визнанні суспільних інтересів цих сил. Саме суспільство інтересів породжує загальну відповідальність робітників і менеджерів,вела не до протилежності,а співпраці праці і капіталу,цілісності організації,і,в кінцевому рахунку,всього суспільства.

Крім інтеграції як принципу ефективної діяльності людей,Фоллет важливим напрямком своєї роботи вважала дослідження проблем влади. І тут вона пішла шляхом не доповнення і розвитку раніше існуючої концепції,а її перегляду,ревізії.

На думку Фоллет,інтеграція як вихідний принцип поведінки можлива лише тоді,коли керує не” влада над „, „ влада з ”,тобто „влада спільних дій „ керівника і підлеглого заради досягнення спільних інтересів.При ситуації,коли існує той,що дає накази, і,той хто їх виконує,досягти інтеграції важко. Тому М. Фоллет пропонує „де персоналізувати „ накази,а виконання їх перемістити в сферу „наказу ситуації”.

Останній не означав,що одна людина віддає накази іншій.Обидві згодні отримувати їх „від ситуації „.Тоді питання про те,хто віддає і хто їх отримує,саме собою відпадає. Інакше кажучи,в дію вступає „закон ситуації”,основу якого Фоллет знаходила в функціональному менеджменті Тейлора.

Як психолог Фоллет розуміла велику силу положень наукового менеджменту,заснованих на закономірностях трудових затрат і затрат часу. Саме вони давали можливість складати хорошу психологію відносин з підлеглими.Для неї основою хороших відносин було складення почуття роботи разом з кимсь,а не роботи на когось.

Отже,” влада над” повинна бути зменшена і підпорядкована діям „закону ситуації „.В рівній степені,Фоллет вважала,це повинно мати місце у всіх формах відносин (між особових, регіональних,міжнародних) і в сферах (політиці,економіці, культурі і т.п.) житті суспільства.

Не залишила Фоллет без відповіді і питання про те,яким шляхом слід досягати хорошої психологічних обставин і взаєморозуміння.В економічній сфері для робітників і менеджерів таким шляхом вона бачила шлях роз’яснення затрат,цін і ринкової коньюктури,що дало змогу кожній із сторін впливати один на одного і досягати взаємодії.Назване „ круговою реакцією ”взаємний вплив сторін Фоллет зв’язувала з представниками робітників в органах управління підприємством. В 20-х роках широко практикувався вибір робітниками своїх представників в поради комерційних підприємств, і саме в цьому Фоллет бачила крок вперед в досягненні інтеграції,установі „влади з”.

Третім аспектом філософії Фоллет було моделювання психологічних процесів,необхідних для досягнення мети шляхом координації і контролю зусиль.На думку Фоллет,забезпечити контроль неможливо до тих пір,доки не досягнуто єдність інтересів всіх учасників виробництва.Якщо інтереси суперечать,то ситуація виходить із-під контролю,основу якого Фоллет вбачала в саморегулюванні,самоуправлінні індивідів і груп, які визнали свої загальні інтереси.Звідси вона робила висновок, що менеджер повинен контролювати не фактори виробництва,не людей,а взаємозв’язки в їх різних конкретних ситуаціях.

Згідно Фоллет,досягти ефективної координації з центру неможливо. На її думку,координація забезпечується в багатьох точках організаційної структури підприємства,що дає підстави вважати,що організація – це і є контроль.

В пред’явленій схемі лідерству,заснованому на силі, просто немає місця.Конкретна ситуація передбачає саморегулювання через координацію,направлену на реалізацію загальної мети. Справжній лідер повинен добиватися,щоб співробітники не тільки його розуміли,але й працювали разом з ним для досягнення цієї загальної мети.Він повинен довести лідерство не вмінням віддавати накази і слідкувати за їх виконанням,а і вмінням координувати,визначати цілі і реагувати на потреби „закону ситуації”.Цьому,вважала Фоллет,необхідно навчати на основі розвитку науки менеджменту як це має місце при підготовці інших професій.

Мері Фоллет,як писала одна із її колег,була ніжною,неагресивною людиною.Вона ближче,чим хто – небуть із основоположників менеджменту підійшла до його розуміння через призму людських цінностей,психології і групових інтересів.Вона показала,що світ менеджера не обмежується погонею за прибутком,він не тільки сухий і жорстокий.Він може бути і приємним,якщо буде заснованим на визнаній єдності цілей і інтересів.Нажаль сьогодні,як і більше століття,єдність інтересів,про які писала Фоллет в більшості випадків все ще не досягнуто.