Сутність організації

Честер Ірвінг Бернард (1886-1961) народився в Малдені(Масачусець).Він відбув трирічний курс вивчення економіки в Гарварді,поповнюючи стипендію на лаштуванням піаніно і керуючи невеликим танцювальним оркестром. Із-за зайнятості він не встиг отримати ступінь бакалавра,але зробив за своє життя достатньо,щоб отримати сім почесних докторських ступенів за досягнення в дослідженнях природи і мети організації, зайнявши як вчений гідне місце в історії вчень менеджменту.

Найбільш відома з робіт Бернарда “Функції керівника” виявилась результатом публікації в Бостоні його восьми лекцій, прочитаних в листопаді –грудні 1937 р.Головною метою лекцій був розвиток теорій організації як кооперативних систем. На думку Бернарда,переваги досліджень природи держави і пов’язаної з ним влади відвертає ці дослідження від дійсних,реальних основ соціального процесу і шляхів його вдосконалення. Причини

Соціальних негараздів,про що свідчить історія людства,криються в нездатності забезпечити співпрацю людей в рамках формальних організацій.

Визначивши Формальну організацію “як вид співпраці між людьми,які є свідомими, обдуманими і ціленаправленими”,Бернард називає три мети,які з допомогою вивчення такої співпраці можна досягти.

По-перше,це забезпечує виживання організації шляхом підтримки рівноваги всіх її постійно змінних внутрішніх компонентів і сил (фізичних, біологічних,cсоціальних,політичних та ін.)

По-друге,дослідження зовнішніх сил, що необхідні для їх регулювання.

По-третє,аналіз виконання функцій керівників всіх рівнів в процесі управління організацією.

Об’єднання компонентів внутрішнього і зовнішнього регулювання організації було новим підходом в порівнянні з традиційним внутріоргшанізаційним.Новий підхід дав можливість розширити межі аналізу організації за рахунок інвесторів,постачальників, покупців і всіх тих,чиї дії впливають на розвиток організації,хоча вони членами цієї організації не були.Важливою суттєвою характеристикою організації була для Бернарда оцінка її “дійсності “і “ефективності”. Вихідною позицією такої оцінки було розуміння, що кооперативна система (організація) починається з людини як самостійної істоти. Проте для виконання робіт,непідвласних одній людині,вони об’єднуються в організації,вступаючи в соціальні взаємовідносини.