2015-06-26
600
Підприємства, установи й організації зобов'язані засвідчувати вірність копій документів, необхідних для подання громадянами в ці підприємства, установи, організації, якщо законодавством не передбачено подання копій таких документів, засвідчених у нотаріальному порядку.
Забороняється засвідчення вірності копій паспорта, документів, які його заміняють, партійного, профспілкового, військового квитків, депутатського посвідчення, службових посвідчень, а також інших документів, знімання копій з яких не допускається.
Не підлягають засвідченню копії з документів, які мають невиразний текст, підчистки, приписки та інші незастережені виправлення.
Виконуючи наведений вище припис коментованої норми щодо повідомлення місцезнаходження копій документів кримінального провадження або відомостей щодо них, слід виходити з джерел, з яких можна отримати такі документи або їх копії. Такими джерелами можуть бути:
- засоби фіксування кримінального провадження. Так, відповідно до ст. 103 КПК процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання;
- матеріали наглядового провадження. Так, відповідно до відомчих нормативних актів Генерального прокурора України, якими врегульовуються особливості організації діяльності участі прокурорів у судовому провадженні та підтримання державного обвинувачення, прокурорів усіх рівнів зобов'язано у наглядовому провадженні у справі в ході досудового слідства накопичувати копії опису її матеріалів, прийнятих під час дізнання та досудового слідства процесуальних рішень, копії чи виписки з документів, що містять основні докази, на яких ґрунтується обвинувачення. Крім того, прокурорам слід перевіряти наявність цих матеріалів перед затвердженням обвинувального висновку.
Також Генеральним прокурором України державних обвинувачів зорієнтовано на те, що в наглядових провадженнях в обов'язковому порядку слід зосереджувати за
Стаття 527
писи вивчення справи з посиланням на аркуші справи, необхідні для підтримання державного обвинувачення дані, план судового слідства, записи про його перебіг із зазначенням змісту досліджених доказів, промову в судових дебатах, довідки про результати розгляду справи судом, про ознайомлення з протоколом судового засідання та з апеляціями інших учасників процесу, а також копії документів прокурорського реагування на судові рішення та копії судових рішень;
- матеріали, які знаходяться в контролюючих органах. Наприклад, відповідно до підпунктів 10,11 п. 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 р. № 499/2011, Держфінін- спекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку вилучати під час проведення ревізії у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про порушення, а на підставі рішення суду вилучати до закінчення ревізії оригінали зазначених документів; одержувати від НБУ і його установ, інших банків та кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, що контролюються, а від інших підприємств та організацій, у тому числі недержавної форми власності, що мали правові відносини із зазначеними об'єктами, - довідки і копії документів про операції і розрахунки з підприємствами, установами та організаціями;
- установи, які проводили експертні дослідження. Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. З ст. 69 КПК експерт має право знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосуються предмета дослідження, а також заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи;
- матеріали, що знаходяться у захисника. Відповідно до ч. 1 ст. 45 КПК захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Статтею 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р. № 5076-УІ серед іншого передбачено, що при здійсненні професійної діяльності адвокат має право звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб) (п. 1 ч. 1 ст. 20); ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом (п. З ч. 1 ст. 20); збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку, запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою (п. 7 ч. 1 ст. 20); одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань (п. 10 ч. 1 ст. 20);
-матеріали, що виділялися в окреме провадження. Так, відповідно до ч. З ст. 217 КПК у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох
Розділ VII. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень;
- матеріали, що знаходяться в учасників судового провадження. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 317 КПК після призначення справи до судового розгляду головуючий повинен забезпечити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання. Під час ознайомлення учасники судового провадження мають право робити з матеріалів необхідні виписки та копії.
Не слід забувати і про інші джерела, оскільки вони для відновлення кримінального провадження можуть бути не менш корисними. Це установи, у яких можуть знаходитися важливі для відновлення матеріалів кримінального провадження документи. Такими установами, зокрема, є: медичні заклади; інформаційні бюро; адресні столи; паспортні служби; у районних відділах внутрішніх справ - інспекції виправних робіт, відділення кримінальної міліції у справах неповнолітніх, відділи карного розшуку, а також дільничні інспектори із їхніми справами адміністративного і профілактичного нагляду; РАГСи; навчальні заклади; місця роботи і служби обвинувачуваного (підозрюваного) тощо - в усіх названих установах можна отримати відповідні конкретному злочину відомості (інформацію).
Крім того, джерелом отримання матеріалів кримінального провадження може бути й персональний комп'ютер слідчого.
Резюмуючи викладене щодо джерел, з яких можна одержувати копії документів, потрібно зауважити: щоразу слід виходити з прав фізичних та повноважень юридичних осіб, які потрапили у коло кримінальних процесуальних правовідносин.
[Стаття 528
Наслідки недодержання вимог до змісту заяви, відмова у відкритті провадження або залишення заяви без розгляду
1. Якщо у заяві не зазначено мету відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження або відомості, необхідні для їх відновлення, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, якою встановлює заявникові строк, необхідний для усунення цих недоліків.
2. Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов'язана із захистом його прав та інтересів, суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито.
1. Під час підготовки до розгляду заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, суд повинен пересвідчитись, чи подано заяву уповноваженою особою відповідно до ст. 525 КПК, чи пов'язана вона із захистом її прав та інтересів і чи вказано мету заяви.
Із заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження звертаються особи, зазначені у ст. 525, п. 26 ч. 1 ст. З КПК, до яких віднесено: близь
Стаття 527
ких родичів обвинуваченого, який помер, та сторони кримінального провадження, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, а також інших осіб, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених КПК, здійснюється судове провадження. Коло осіб, які мають право на звернення із заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, розглянуто у коментарі до ст. 525 КПК. Водночас до кола близьких родичів на підставі ст. 9 ЗУ «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 p. № 3425-ХІІ та п. 1 ст. З КПК можна віднести батьків, дітей, онуків, дідів, бабів, братів, сестер.
Частина 1 ст. 528 КПК встановлює вичерпний перелік випадків залишення заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження без руху. Зокрема, це незазначення у заяві: 1) мети відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження; 2) відомостей, необхідних для відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження.
Конкретизована мета відновлення матеріалів кримінального провадження за заявою близьких родичів для реабілітації померлого обвинуваченого передбачена у ст. 525 КПК. Інші особи, виконуючи вимоги ч. 1 ст. 527 КПК, зобов'язані у заяві вказувати не лише мету відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, а й згідно з ч. 2 ст. 528 КПК зазначати, яким чином постановлений вирок щодо втрачених матеріалів кримінального провадження зачіпає їхні права та інтереси.
Питання переліку відомостей, необхідних для відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, регламентовано у ч. 1 ст. 527 КПК.
2. Частиною 2 ст. 528 КПК встановлено, що суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито у випадку, коли мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов'язана із захистом його прав та інтересів. Відповідно до вимог ст. 24, п. З ч. 1 ст. 372, ч. 1 ст. 376 КПК в ухвалі зазначають строки і порядок її оскарження згідно з положеннями ч. 1 ст. 395 КПК.
Права учасників кримінального провадження регламентовано у гл. З КПК. Під інтересом слід розуміти прагнення суб'єкта користуватися конкретним соціальним благом.
Стаття 529
Підготовка заяви до розгляду
1. Одержавши заяву про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, суддя вживає заходів для одержання від прокурора відомостей та копій відповідних процесуальних документів, які стосуються відновлюваних матеріалів.
Розділ VII. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
1. Зміст заходів для одержання від прокурора відомостей та копій відповідних процесуальних документів, які стосуються відновлюваних матеріалів, полягає у направленні суддею прокурору ухвали про відкриття провадження у справі про віднов
Стаття 527
лення втрачених матеріалів кримінального провадження, у якій зазначаються строк надання інформації та час призначення справи до розгляду.
Під час вирішення питання про обсяг відомостей, які підлягають витребуванню і стосуються відновлюваних матеріалів, суддя має керуватися положеннями гл. 4 КПК з метою вжиття заходів із забезпечення максимально повного відновлення доказової бази у втраченому кримінальному провадженні.
Прокурор, окрім відомостей, які витребовуються судом, також надає належним чином завірені копії процесуальних документів, внесених до ЄРДР. Окрім наглядового провадження у втраченому кримінальному провадженні, джерелом відновлюваних матеріалів може служити особова справа заарештованого, що зберігається у спецвідділах СІЗО (тюрем). Перелік документів, які також можуть служити джерелами доказів у відновлюваному кримінальному провадженні, наведено у коментарі до ст. 527 КПК.
Стаття 530
Судовий розгляд
1. Під час судового розгляду суд використовує ту частину матеріалів кримінального провадження, що збереглася, документи, видані фізичним чи юридичним особам до втрати матеріалів кримінального провадження, копії цих документів, інші довідки, папери, відомості, які стосуються цього провадження.
2. Суд має право допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, осіб (їх представників), які брали участь у судовому розгляді, а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що здійснював судовий розгляд, а також осіб, які виконували судове рішення.
1. Використання матеріалів кримінального провадження, зокрема, документів та інших матеріалів, визначених ст. 317 КПК, здійснюється судом поряд із документами, виданими фізичним чи юридичним особам до втрати матеріалів кримінального провадження, копіями цих документів, іншими довідками, паперами, відомостями, які стосуються цього провадження.
Перелік документів, які стосуються втраченого кримінального провадження і необхідний для його відновлення, визначається суддею при винесенні ухвали про відкриття провадження.
Згідно з вимогами ст. 1 ЗУ «Про обов'язковий примірник документів» від 9 квітня 1999 р. № 595-ХІУ документ - це матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптичному диску або іншому носієві. До них можуть також належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні), які містять відомості про обставини, встановлені в ході кримінального провадження. Питання використання документів у кримінальному провадженні як доказів дослі-джено у коментарі до ст. 93 КПК та поняття документа наведено у коментарі до ст. 527 КПК.
Суду слід виходити з того, що довідка - це документ, який містить опис і підтвердження тих чи інших фактів або подій.
2. Порядок проведення судового розгляду здійснюється згідно з порядком, встановленим розд. IV з урахуванням особливостей розд. VII КПК.
Суд має використовувати весь спектр повноважень під час проведення засідання з метою відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження. Зокрема, користуватися правом допитувати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, осіб (їх представників), які брали участь у судовому розгляді, а в необхідних випадках — осіб, які входили до складу суду, що здійснював судовий розгляд, а також осіб, які виконували судове рішення.
До процесуальних дій у контексті коментованої статті слід відносити як процесуальні дії, що виконувалися під час досудового розслідування у відновлюваному кримінальному провадженні, так і процесуальні дії під час його судового розгляду.
їх свідками виступають як особи, які безпосередньо їх проводили (прокурори, слідчі, співробітники оперативних підрозділів за дорученням слідчого чи прокурора), так і особи, за участю яких вони відбувались (підозрюваний, обвинувачений, законний представник, педагог, психолог, лікар, експерт, поняті та ін.). Склад суду передбачений ст.31КПК.
До осіб, які виконують судове рішення, належать працівники: міліції, пенітенціарної системи, державної виконавчої служби тощо.
Судове рішення
1. На підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
2. У рішенні суду про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження зазначається, на підставі яких конкретно доказів, поданих суду і досліджених у судовому засіданні з участю всіх учасників судового провадження, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися.
3. За недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження і роз'яснює учасникам судового провадження право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
4. Строк зберігання матеріалів кримінального провадження не має значення для вирішення заяви про їх відновлення.
1. За результатами судового розгляду суд постановляє ухвалу про повне або часткове відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження, яка має відповідати вимогам ст. 370 КПК. При прийнятті рішення про часткове відновлення мате-
Стаття 527
Розділ VII. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
ріалів втраченого кримінального провадження суд відповідно його мотивує та з'ясовує, чи вирішить воно по суті заяву, за якою відкрито провадження.
2. Приймаючи процесуальне рішення у формі ухвали, суд викладає у її змісті суть та перелік одержаних і досліджених доказів, свідчення допитаних учасників судового провадження, на підставі яких зміст відновленого провадження суд вважає установленим, та мотивовані висновки про доведеність того, які докази досліджував суд і які процесуальні дії вчинялися при винесенні вироку за втраченим кримінальним провадженням.
3. Суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження і роз'яснює сторонам право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів, якщо недостатньо зібрано матеріалів для точного відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження. В ухвалі суд вказує, відсутність яких саме документів перешкоджає точному відновленню матеріалів та недостатність зібраних.
4. Порядок та строки зберігання матеріалів справ урегульовано затвердженим наказом Державної судової адміністрації України «Переліком судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання» від 11 лютого 2010 р. № 22. Тому, враховуючи, що предметом звернення є відновлення матеріалів кримінального провадження, а причиною - їх втрата, складені згідно із зазначеним наказом документи враховуються судом як можливі джерела матеріалів для відновлення провадження, оскільки вирок уже було постановлено, і в подальшому втрачені матеріали знаходилися у віданні суду. При відновленні матеріалів кримінального провадження суд не повинен буквально трактувати положення ст. 529 КПК, які обмежують одержання відомостей та копій відповідних процесуальних документів, що стосуються відновлюваних матеріалів, лише від прокурора.
РОЗДІЛ VIII
ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ
і ЛІІІИІІИІІИІІШ ХІ. ідііімдтіііііипт'Д'и'л'''Мт"и'ям..............»д".. -...»»ІІІІІІІІІІ Ш11L і...........................................................
Набрання судовим рішенням законної сили
1. Вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
2. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
3. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.
4. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій, Верховного Суду України набирають законної сили з моменту їх проголошення.
5. Ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.
1. Законною силою судового рішення є його чинність, яка настає у передбачені процесуальним законом строки. Після набрання чинності вирок та ухвала підлягають виконанню, тобто реалізації.
Згідно зі ст. 4 КВК підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закони України про амністію та акт помилування.
До набрання законної сили вирок виконується в частині запобіжного заходу і негайного звільнення обвинуваченого з-під варти у разі виправдання або звільнення від відбування покарання, засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання (ст. 377 КПК).
2. Момент набрання судовим рішенням законної сили залежить від реалізації учасниками кримінального провадження права на апеляційне або касаційне оскарження. Рішення місцевого суду або слідчого судді набирають законної сили одразу після проголошення рішення судом апеляційної інстанції.
3. Якщо рішення суду набрало законної сили у зв'язку із закінченням строку на подачу апеляційної або касаційної скарги, але цей строк згодом був відновлений (див. статті 399, 429 КПК), судове рішення втрачає законну силу і на нього можуть бути подані апеляційні або касаційні скарги у встановленому законом порядку.
4. Рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій, ВСУ набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Якщо особа, яка подала апеляційну або касаційну скаргу, її відкликала, судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення рішення про закриття апеляційного чи касаційного провадження.
Стаття 527
Судове рішення набирає законної сили повністю, а не частинами. Зокрема, якщо вирок, постановлений щодо групи обвинувачених, оскаржений лише стосовно деяких із них, він набирає законної сили після розгляду кримінального провадження судами апеляційної або касаційної інстанції одночасно щодо всіх обвинувачених у даному провадженні. Оскарження судового рішення в окремій частині (наприклад, лише в частині вирішення цивільного позову) також не тягне набуття ним чинності в решті частин,
5. Якщо ухвали слідчого судді та суду не можуть бути оскаржені, вони набирають законної сили з моменту їх оголошення.
Стаття 533
Наслідки набрання законної сили судовим рішенням
1. Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
1. Судовому рішенню у кримінальному провадженні, що набрало законної сили, притаманна ознака обов'язковості, тобто воно є обов'язковим для всіх державних і громадських підприємств, установ та організацій, службових осіб і громадян, яких воно стосується, підлягає виконанню на всій території України. Не допускається повторний розгляд кримінального провадження щодо тієї самої особи за тим самим обвинуваченням, за яким особа вже була засуджена або виправдана, якщо вирок набрав законної сили, а також повторне обговорення і вирішення заново зазначених у вироку фактів і висновків.
Обвинувачений зобов'язаний відбути призначене йому вироком покарання, відшкодувати завдані його діянням збитки, а також виконати судове рішення з інших питань, що його стосуються. За ухилення особи від відбування покарання настає кримінальна відповідальність (статті 389, 390, 393, 394 КК).
Судове рішення у кримінальному провадженні, яке набрало законної сили, характеризується преюдиціальністю. Це означає, що обставини, викладені у ньому, немає необхідності доводити й не можна спростовувати під час розгляду інших проваджень. Зокрема, вирок чи ухвала про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, що набрали чинності, обов'язкові для суду, який вирішує інше кримінальне провадження або розглядає справу про цивільно-правові наслідки ді-яння особи, щодо якої постановлено вирок, з питань, чи мало місце це діяння і чи вчинила його ця особа.
Обов'язковість виконання судового рішення забезпечується державою. За умисне невиконання службовою особою судового рішення, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню у ст. 382 КК встановлена кримінальна відповідальність.
Виправдувальний вирок, який набрав чинності, зобов'язує фізичних і юридичних осіб вважати виправданого невинним у вчиненні кримінального правопорушення за
Розділ VIII. Виконання судових рішень
пред'явленим обвинуваченням. Суд, що виправдав обвинуваченого, зобов'язаний роз'яснити йому порядок відновлення його порушених прав.
Питання про виконання судових рішень щодо обвинувачених, які перебувають на території іншої держави, вирішується відповідно до договору про правову допомогу, укладеного з цією державою.
Стаття 534
Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні
1. У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.
2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.
3. Виправдувальний вирок або судове рішення, що звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання.
4. У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання вироку або ухвали. Виконання вироку або ухвали може бути зупинено також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
5. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
1. Відповідно до ч. 4 ст. 374 КПК у резолютивній частині вироку зазначається строк і порядок набрання вироком законної сили. У разі необхідності суд вправі визначити в резолютивній частині будь-якого свого рішення також спосіб, строк і порядок його виконання. Крім того, у ст. 380 КПК передбачено, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його постановив, має право винести ухвалу і роз'яснити його, не змінюючи змісту. Приводом для постановленім такої ухвали є заява учасника судового провадження.
2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.
Статтею 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Умисне невиконання вироку та ухвали суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню тягне за собою кримінальну відповідальність (ст. 382 КК). (Щодо обов'язковості виконання судових рішень див. також коментар до ст. 21 КПК.)
Стаття 527
3. Щодо виконання виправдувального вироку або судового рішення, що звільняє засудженого з-під варти, див. коментар до ст. 532 КПК.
4. Процесуальним законом передбачено зупинення набрання законної сили судовим рішенням та зупинення його виконання.
Відповідно до ст. 400 КПК зупиняє набрання законної сили судового рішення подання апеляційної скарги учасником судового провадження.
Зупинення виконання судового рішення - це тимчасове неприведення до виконання судового рішення, що вже набрало законної сили. Це може бути як відкладення виконання, яке ще не було почато, так і переривання виконання, якщо судове рішення вже виконується. Виконане судове рішення зупинити не можна. Зупинення виконання може стосуватися як рішення в цілому, так і певної його частини (наприклад, запобіжного заходу, додаткової міри покарання тощо).
У випадку подання апеляційної скарги на судове рішення з пропущенням встановленого законом строку апеляційний суд вправі за заявою особи, яка подала апеляційну скаргу, поновити його (п. 4 ч. З ст. 399 КПК). Одночасно з поновленням пропущеного строку апеляційного оскарження апеляційний суд має право зупинити виконання судового рішення повністю або в частині як за власною ініціативою, так і за проханням особи, яка подала апеляційну скаргу. У будь-якому разі зупиняється виконання оскарженої прокурором в апеляційному порядку ухвали, якою до засудженого застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невід- бутої частини покарання більш м'яким (ч. 5 ст. 539 КПК). Оскарження ухвали слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не її виконання (ч. 2 ст. 400 КПК). Згідно з ч. З ст. 466 КПК виконання судового рішення може бути зупинено також у зв'язку з його переглядом за нововиявленими обставинами (до закінчення такого перегляду). Із змісту ч. 4 ст. 534 КПК вбачається, що не може бути зупинене виконання рішень, постановлених судами апеляційної і касаційної інстанцій.
5. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішуються суддею суду першої інстанції одноособово. Випадків розгляду таких питань судом у колегіальному складі КПК не передбачає. Щодо порядку вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку, див. коментар до ст. 539 КПК.
Стаття 535
Звернення судового рішення до виконання
Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачене цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України.
