Класифікація

Залежно від причинних чинників виділяються "первинні" і "вторинні" коми (див. табл. 1).

Для оцінки прогнозу і вибору тактики лікування вельми важливо визначити, що привело до розвитку коматозного стану: осередкове ураження мозку з масефектом, поразка стовбура мозку або дифузна поразка кори і стовбура мозку. При цьому перші два варіанти характерні для первинних, а останній зустрічається майже виключно при вторинних комах.

Виключення свідомості — оглушення — може мати різну глибину, залежно від якої воно підрозділяється на:

· обнібуляцію — затуманення, затьмарення, "хмарність свідомості", оглушення

· сомнолентність — сонливість

· сопор — безпам'ятність, бездушність, патологічна сплячка, глибоке оглушення

· кома — найбільш глибокий ступінь церебральної недостатності.

Як правило, замість перших трьох варіантів ставиться діагноз "прекома". Проте патогенетично обгрунтованих (що до певної міри можна віднести і до класифікацій глибини коми) і чітко обкреслених клінічних розмежувань чотирьох ступенів оглушення не існує, у зв'язку з чим незалежно від ступеня втрати свідомості допустиме застосування терміну коматозний стан, глибину якого можна оцінити по простій, але інформативній клінічній шкалі (див. табл. 2).

Таблиця 1.

КЛАСИФІКАЦІЯ КОМ В