Сучасні тенденції у розвитку ринку цінних паперів

Останні десятиріччя XX ст. визначили нові напрями, за якими може розвива­тися світовий ринок цінних паперів у довготерміно­вій перспективі. Отже, розгля­немо ключові тенденції, оскільки їхній вплив із часом може позначитися і на хара­ктері функціону­вання ринку цінних паперів в Україні. Цими тенденціями є: ін­тер­націоналізація й глобалізація ринку; підвищення рівня органі­зованості й поси­лення державного контролю; комп'ютеризація ринку цінних паперів; нововве­дення на ринку; сек'юритизація тощо.

Інтернаціоналізація і глобалізація ринку цінних паперів означає, що на­ціональний капітал переходить кордони країн, формується світовий ринок цінних паперів, стосовно якого на­ціональні ринки цінних паперів стають вторинними. Інвестор з будь-якої країни дістає можливість вкладати свої ві­льні кошти у цінні папери, що обертаються в інших країнах. Національні ри­нки перетворюються на складові глобального ринку цінних паперів. Торгівля на такому ринку триває безперервно й по­всюдно. Його підґрунтя становлять цінні папери транснаціональ­них компаній.

Підвищення рівня організованості й посилення державного контролю за ринком цінних паперів має за мету забезпечення на­дійності ринку і довіри до нього з боку масового інвестора. Жод­на держава сьогодні не може допустити, щоб віра в цей ринок похитнулася і маси людей, котрі вклали свої заощадження у цінні папери своєї або будь-якої іншої країни, раптом втратили їх уна­слідок якихось катаклізмів або шахрайства.

Інша причина цього процесу — фіскальна. Посилення органі­зованості ринку і контролю над ним дає кожній державі змогу збільшити свою базу оподатку­вання і розмір податкових надхо­джень від учасників ринку.

Комп'ютеризація ринку цінних паперів уможливила револю­цію в обслуго­вуванні ринку шляхом сучасних систем швидких розрахунків між учасниками ринку та способах торгівлі. Комп'ю­теризація становить фундамент усіх ново­введень на ринку цінних паперів.

Нововведеннями на ринку цінних паперів є нові інструменти ринку, нові си­стеми торгівлі цінними паперами, нова інфраструк­тура ринку.

Новими інструментами є, передусім, різноманітні види похід­них цінних па­перів, причому процес створення нових цінних па­перів, їхніх видів і різновидів не припиняється. Від 1980-х років набули поширення різноманітні форми фі­нансових інновацій — опціони, ф'ючерси, свопи тощо. Попри те, що головною метою нововведень було пристосування до кризових явищ на фінансо­вих рин­ках, перелічені цінності посіли домінантні позиції за умов стабілізації ринків, розширили ємність їх, потіснивши традиційні форми кредиту.

Нові системи торгівлі-- це системи, засновані на викорис­танні комп'юте­рів і сучасних засобів зв'язку. Вони дають змогу вести торгівлю цілковито в ав­томатизованому режимі, без посе­редників і особистих контактів між продав­цями й покупцями.

По-справжньому безмежні можливості на ринку цінних паперів відкриває за­стосування сучасних технологій на основі переваг глобальної мережі Internet. Internet-технології не лише стирають національні кордони між фінансовими ри­нками, а й сприяють встановленню безпосередніх зв'язків між інвесторами та емітен­тами незалежно від їхньої національної належності.

Нова інфраструктура ринку — це сучасні інформаційні систе­ми, системи клірингу і розрахунків, депозитарного обслугову­вання ринку цінних паперів. Рушійною силою процесу вдоскона­лення інфраструктури ринку цінних паперів є насамперед спожи­вачі послуг— інвестори та емітенти. За цих умов між ін­ститута­ми ринку розгортається жорстка боротьба за клієнтів. Про це пе­редусім свідчать зростання числа професійних учасників ринку, прискорений розвиток і постійне вдосконалення торговельних майданчиків, поліпшення якості наданих послуг і зниження їх­ньої вартості.

Сек'юритизація — це тенденція переходу грошових коштів зі своїх тради­ційних форм, якими є заощадження, готівка, депозити тощо, у форму цінних па­перів. Це дістає вияв у тому, що дедалі більша маса капіталу набуває цієї форми, на місце одних цінних паперів заступають інші, доступніші для великої кілько­сті інвес­торів.

У країнах з ринковою економікою у процесі сек'юритизації такі фінансові активи, як закладні, об'єднуються в пул, під який випускають цінні папери. У разі із закладними інвестор, який придбав емітовані цінні папери, має безпосе­реднє право на час­тину пулу. Це означає, що інвестор отримує доходи й осно­вну частину платежів за закладними.

Україна вступила на шлях реформування суспільства наприкінці XX ст., коли у світі триває глобалізація всіх процесів, зокрема й економічних. Досвід розвине­них країн зумовлює потребу перей­мати їхній досвід для підвищення життєвого рівня населення і збільшення можливостей держави.

Для формування ринку цінних паперів Україна використала зарубіжний до­свід і розпочала створювати власну історію розвитку цивілізованого ринку, яка починається від моменту прийняття 1991 р. Закону України «Про цінні папери і фондову біржу».

1992—1993 роки— період появи перших українських акцій і перших торгов­ців цінними паперами, а також Української фон­дової біржі (1991 р.). Наступ­ним етапом розвитку українського ринку цінних паперів є масова приватизація 1994—1996 років. Набирають чинності Декрет Кабінету Міністрів «Про дові­рчі товариства» і Положення «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компа­нії». Водночас для акумулювання приватизаційних сертифі­катів створюється ціла низка інвестиційних фондів і довірчих то­вариств. З'являються фондові бі­ржі: Київська міжнародна фондова біржа, Донецька фондова біржа, асоціації, що об'єднують учас­ників ринку: Перша фондова торгівельна система (ПФТС), Україн­ська асоціація інвестиційного бізнесу, Професійна асоціація ре­єстраторів і депозитаріїв. Для депозитарно-клірингового обслу­говування операторів ринку засновано Міжрегіональний фондо­вий союз.

Важливим кроком на шляху розвитку українського ринку цін­них паперів було створення у 1995 р. Державної комісії з цінних паперів та фондового ри­нку (ДКЦПФР) та ухвалення в 1996р. Закону «Про державне регулювання ри­нку цінних паперів в Україні». Державне регулювання дало змогу певною мі­рою впо­рядкувати діяльність учасників ринку.

Етап фактичного становлення ринку цінних паперів розпо­чався у 1997 р. Надходження іноземних інвестицій забезпечи­ло розвиток вторинного ринку цінних паперів, що зумовило високі темпи зростання акцій українських емі­тентів та ліквід­ності їх.

У цьому ж році активно розвивається ПФТС. Упродовж 1997 р. тижневий об­сяг торгів у системі збільшився в кілька десятків разів. Число емітентів, які пройшли лістинг у системі, сягнуло 160. Це вможливило формування трьох рів­нів лістингу. Повний обсяг тор­гів у ПФТС за всіма цінними паперами у 1997 р. становив 250 млн дол. США. У загальній кількості торгів 70 % при­пало на акції, 15,3 % — на ОВДП, 13 % — на компенсаційні сертифікати, 1,7 % — на векселі.

Фінансова криза 1997 р. призвела до різкого зменшення іно­земних інвести­цій в українські цінні папери, внаслідок чого від­булося падіння курсу акцій.

Триває розвиток інфраструктури ринку цінних паперів. Завдя­ки інтенсивно­сті приватизаційних процесів і великій кількості акціонерних товариств збіль­шилася кількість угод купівлі-про-дажу акцій, що активізувало реєстраторську діяльність. У 1997 р. ДКЦПФР видала ліцензії 156 незалежним реєстраторам. З'яв­ляються інститути зберігачів і депозитаріїв. Було видано ліцензії 28 збері­гачам і одному депозитарію. Збільшуються обсяги торгів на фондових біржах, але торги акціями на них відбуваються ви­нятково за участі Фонду державного майна і не здійснюються угоди вторинного ринку.

У 1997 р. з'являються перші українські фондові індекси, їх розраховують, як правило, компанії — торговці цінними паперами.

Ринок цінних паперів України за своїми параметрами у 1997 р. й досі можна вважати таким, що розвивається.

По-перше, це пояснюється низькою ліквідністю практично всіх цінних па­перів, що обертаються на ринку.

По-друге, капіталізація українського ринку цінних паперів пе­ребуває на дуже низькому рівні. Це можна пояснити низькою рен­табельністю підприємств, їх ве­ликою заборгованістю, а також значною часткою держави у статутних капіта­лах більшості акці­онерних товариств.

Дефіцит капіталу на українському ринку цінних паперів пояс­нюється як не­стабільністю соціально-економічного життя країни, так і нерозвиненістю інфра­структури ринку.

Українській ринок цінних паперів 1998 р. характеризується процесами па­діння, зумовленими певними причинами. По-перше, на нього вплинула криза на російському фондовому ринку, адже переважна частина іноземного капіталу на українському ринку акцій — це російський капітал. По-друге, підвищилася до­хідність облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). ОВДП - - це альтер­нативний об'єкт інвестицій, а з огляду на вищий ризик з акцій, капітал почав перетікати з ринку акцій на ринок ОВДП. По-третє, відіграла свою роль певна політична нестабільність у країні. Іноземні інвестори ще з осені 1997 р. внаслі­док Азійської кризи й до осені 1998 р., побоюючись політичного ризику, поча­ли виводити капітали з країни.

Разом із тим емісії корпоративних цінних паперів за роками були такими (у млрд грн): 1997р.-- 9,442; 1998р.-- 11,839; 1999р.-- 7,918. У 1999р. випуск акцій зменшився порівняно з попередніми роками, що пояснюється завершаль­ними етапами приватизації й корпоратизації. Обсяги торгів на вторинному рин­ку цінних паперів були незначними, що можна пояснити відсут­ністю пропозиції грошових коштів і млявістю кон'юнктури ринку. Частина реально залучених коштів становила лише 18,6 % обсягу емісій. Численні акціонерні товариства не завершили приватиза­цію, що внеможливило проведення ними додаткових емі­сій. Крім цього, нові власники побоювалися втратити контроль над під­приємст­вом і не йшли на додаткові емісії.

Ринок корпоративних цінних паперів усі ці роки розвивався майже винят­ково на базі приватизації, а вторинні емісії не наро­щувалися. Варто зазначити, що доки приріст капіталізації не за­безпечуватиметься вторинними емісіями й підвищенням курсів акцій, ринок цінних паперів не буде джерелом інвестицій. А пов­ноцінний розвиток ринку цінних паперів залежить від реального сектору економіки.

Початком пожвавлення ситуації на ринку можна вважати другу половину 1999р., що послугувало поштовхом до позитивних зрушень у 2000—2001 ро­ках. Це зумовлено такими чинниками, як пожвавлення промисловості під впливом передвиборчого на­повнення економіки грошима; поліпшення зовніш­ньоторговельної кон'юнктури; активізація протекціоністських заходів. До того ж, на українську економіку позитивно вплинуло пожвавлення в ро­сійській еко­номіці після девальвації.

Зокрема, за даними звітності торговців цінними паперами, впродовж 2001 р. на ринку було укладено 571 532 угоди купівлі-продажу загальним обсягом 68 481,09 млн грн. Порівняно з 2000 р. кількість угод зменшилася на 70 тис. з одно­часним збільшенням загального обсягу в 1,7 раза, що свідчить про збільшення загаль­ної ціни угод із цінними паперами (табл. 4.4).

Таблиця 4.4

ДИНАМІКА ОБСЯГІВ ВИКОНАНИХ УГОД ІЗ ЦІННИМИ ПАПЕ­РАМИ

	1997р.	1998р.	1999 р.	2000 р.	2001 р.
Обсяг виконаних угод із цінними паперами (млрд грн)	7,5	10,456	16,789	39,223	68,481
У перерахунку на середньозваже­ний курс долара США (млрд $)	4,03	4,27	4,06	7,21	12,74
Відношення до ВВП (%)		10,2	12,8	23,1	33,9

Отже, починаючи від 1997 р. обсяги виконаних угод із цінними паперами у ві­тчизняній валюті постійно збільшуються. Цікавим видається факт, що впро­довж 1997—1999 років обсяг виконаних угод у перерахунку на середньозваже­ний курс НБУ у доларовому еквіваленті становив 4 млрд із незначним збіль­шенням з року в рік відношення до ВВП. І лише починаючи від 2000 р. спостері­гається тенденція до збільшення обсягу виконаних угод у дола­ровому еквіваленті та відношення до ВВП. Так, у 2001 р. обсяг виконаних угод стано­вив третину ВВП. Але якщо з 1997 до 2000 р. вартість долара постійно зрос­тала, у 2001 р. вартість до­лара відносно національної валюти зменшилася.

Тепер розглянемо розподіл загального обсягу угод за інстру­ментами, які згі­дно з чинним законодавством обертаються на рин­ку цінних паперів (табл. 4.4 і рис. 4.8).

Таблиця 4.5