Портфельного інвестування

Ефективне функціонування ринку цінних паперів пов'язане з наявністю ці­лісної інфраструктури та професійних учасників фон­дового ринку. Професійні учасники здійснюють професійну діяль­ність на ринку цінних паперів на підставі відповідної ліцензії. В українському законодавстві професійна діяльність на ринку цін­них паперів визначається як підприємницька діяльність з пере­розпо­ділу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційного, ін­формаційного, технічного та іншого обслуго­вування випуску та обігу цінних паперів, що є, як правило, єди­ним або переважним видом діяльності. До видів професійної діяль­ності на ринку цінних паперів належать:

* торгівля цінними паперами (брокерська, дилерська діяльність);

* депозитарна діяльність;

* розрахунково-клірингова діяльність;

* діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів;
* діяльність з управління цінними паперами;

* діяльність з управління активами;

* діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів.

Я. М. Міркін розподіляє види професійної діяльності на фон­довому ринку на дві групи: 1) перерозподіл грошових ресурсів і фінансове посередництво (бро­кери, дилери, органи торгівлі цін­ними паперами); 2) організаційно-технічне об­слуговування опе­рацій з цінними паперами (депозитарії, реєстратори, клірин­гові установи) [18].

Професійними торговими агентами в інвестиційному процесі виступають фондові брокери та дилери. У класичному розумінні посередник в особі бро­кера або дилера виконує роль фахівця, який здійснює консультації і виконує доручення свого клієнта відповідно до його мети. Фондові брокери та дилери добре орієн­туються в певних сегментах фондового ринку і забезпечують зв'я­зок між споживачами капіталу й інвесторами, які мають кош­ти і бажають отримати за ними дохід.

Брокерська діяльність — здійснення цивільно-правових угод щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів в обмін на поставку їх новому власникові на підставі договорів до­ручення чи комісії за рахунок своїх клієн­тів. Брокери надають послуги з укладання угод за рахунок клієнтів. Брокери завжди діють на фондовому ринку як агенти, тобто виражають волю та інте­реси своїх клієнтів. За виконання доручених дій клієнти сплачують брокерам комісійну винагороду. Брокери можуть здійснювати посередницькі функції як на біржовому, так і на по-забіржовому ринках цінних паперів. Вони відкрива­ють і ведуть власні рахунки та рахунки клієнтів у депозитаріях і розрахунко­во-клірингових установах. Розрізняють брокерів, які працюють в офісі брокерсь­кої фірми, та брокерів, які безпосередньо викону­ють замовлення клієнтів на бі­ржових торгах.

Основним документом, що визначає відносини брокера і клієн­та, є договір доручення чи договір комісії. Договір укладають у письмовій формі, він засвід­чує права й обов'язки брокера стосовно його клієнта. За договором доручення брокер діє як повірений, тобто від імені клієнта і за його рахунок. У цьому разі головне завдання брокера— знайти для клієнта на ринку цінні папери, які б задовольняли його за ціною, або продати за дорученням клі­єнта цінні папери, які йому належать, за вказаною ціною. Брокер на підставі договору доручення про купівлю цінних паперів зна­ходить на ринку папери, потрібні клієнтові. Від імені клієнта брокер укладає договір із власником цінних паперів, а клієнт зі свого рахунка сплачує їхнє придбання. За свої послуги брокер

отримує комісійну винагороду. Якщо клієнт доручає продати пінні папери, угода здійснюється за аналогічною схемою, тільки клієнт надає цінні папери покупцеві, а той здійснює оплату їх.

Здійснюючи угоду за договором комісії, брокер діє як комісіо­нер і укладає угоди від власного імені, але за рахунок клієнта. В цьому разі клієнт, укла­вши з брокером договір комісії, перека­зує йому грошові кошти на купівлю цін­них паперів (поставляє брокерові цінні папери для продажу), які брокер обліко­вує на за-балансових рахунках «депо». Відповідно до договору комісії клі­єнт переказує брокерові грошові кошти на купівлю цінних папе­рів у повному об­сязі або частково, згідно з умовами договору. Брокер зобов'язаний окремо ве­сти облік власних ресурсів та за­лучених коштів. Якщо брокер діє за договором комісії, умовами договору може бути передбачено, що брокер має право збері­гати грошові кошти клієнтів, які призначені для купівлі цінних папе­рів або отримані від продажу цінних паперів. Ці грошові кошти брокер може викорис­товувати для отримання доходу, якщо це передбачено договором комісії. Час­тину доходу брокер зобо­в'язаний переказати клієнтові.

Під час виконання операцій із цінними паперами в процесі комісійної діяль­ності брокери зобов'язані:

* діяти в інтересах клієнтів;

* попереджати клієнтів про ризики конкретної угоди з цінними паперами;

* узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо виконання опера­цій купівлі-продажу або обміну цінних паперів, зо­крема й щодо ліквідності цінних паперів, що купуватимуться;

* виконувати договори та замовлення клієнтів у порядку їх
надходження, якщо інше не передбачене договором;

* у першу чергу виконувати операції із цінними паперами за договорами та замовленнями клієнтів, а потім — власні операції з такими самими цінними паперами;

* у разі зацікавленості брокера, яка заважає йому виконати замовлення кліє­нта на найвигідніших умовах, брокер зобов'яза­ний негайно повідомити про це клієнта.

Дилерська діяльність — здійснення цивільно-правових угод Щодо купівлі-продажу цінних паперів від свого імені й за влас­ний рахунок шляхом публіч­ного оголошення цін купівлі та/або продажу із зобов'язанням виконання угод за цими цінними папе­рами за оголошеними цінами. Дилер як інвестиційний по­серед­ник виступає у двох ролях: на первинному ринку він здійснює операції з випуску цінних паперів і стає їхнім власником для подальшого перепродажу; на вторинному — здійснює підтримку фондового ринку, покладаючи на себе зобов'язання з котируван­ня цінних паперів, формує рівень цін на організова­ному ринку цінних паперів. Ці ціни підлягають публічному котируванню, тобто вони оголошуються на біржі або в системі позабіржової торгівлі і досту­пні не лише дилерам, а й широкому загалу інвес­торів. Здійснюючи публічні ко­тирування, дилер може оголосити інші суттєві умови, необхідні для укладання договору купівлі-продажу: кількість цінних паперів, термін дії оголошених цін тощо. Учасник ринку, якого задовольнять ці вимоги, укладає угоду з ди­лером, котрий зобов'язаний виконати її.

Джерелом доходу дилера є різниця між ціною продажу певно­го цінного па­пера та ціною його придбання. Як правило, кожен дилер спеціалізується на про­веденні операцій із цінними паперами певного виду. Відповідно, дилеру потрі­бна певна кількість гро­шових коштів та цінних паперів. Здебільшого дилерам видають ліцензію на проведення діяльності за наявності на банківському раху­нку певної суми коштів та зобов'язання подальшої участі у спеціальних страхо­вих фондах, які діють на фондовому ринку.

Дилери і брокери не мають права:

• розголошувати комерційну таємницю клієнтів, за винятком випадків на­дання такої інформації на вимогу уповноважених державних органів;

• задовольняти вимоги кредиторів за рахунок цінних паперів і
грошових коштів, що належать клієнтам;

• передовіряти виконання замовлень третім особам, якщо це не передбачено договором із клієнтом;

• здійснювати брокерську й дилерську діяльність з цінними паперами, сто­совно яких не зареєстровано інформацію про ви­пуск та/або не здійснено ре­єстрацію випуску в порядку, визначе­ному чинним законодавством;

• здійснювати обмін одних цінних паперів на інші, якщо в об­міні задіяні цінні папери, емітентом яких є торговець або його афільовані особи, тощо.

Діяльність з управління цінними паперами — діяльність, що здійснюється від свого імені за винагороду впродовж визначено­го терміну на підставі відпо­відного договору щодо управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на пра­вах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визна­чених цією особою третіх осіб.

Для передання цінних паперів в управління- оформлюють до­говір довірчого управління, за яким засновник управління передає керівникові на певний тер­мін цінні папери або грошові кошти, призначені для придбання цінних паперів. Керівник має забезпе­чити окремий облік власних і отриманих від клієнта цінних паперів та грошових коштів. Здійснюючи довірче управління, керівник має право здійснювати стосовно цінних паперів і грошових кош­тів, відповідно до умов договору, будь-які дії в інтересах клієнта. Отримавши активи в управління, керівник здійснює угоди купів-лі-продажу цінних паперів від власного імені, проте в договорах він має зазначити, що діє як керівник. Договір має передба­чати, хто користуватиметься правами, що випливають із володіння цінними паперами: право голосу на зборах акціонерів, право на скликання позачергових зборів тощо. Зазвичай клієнти переда­ють свої права керівникові, однак це слід передбачати в договорі.

Керівник має право управляти активами особи, котра уклала з ним договір, здійснювати експертизу угод із цінними паперами, юридичне консультування й забезпечення емісії цінних паперів, проведення операцій із цінними паперами з обов'язковим обґрун­туванням доцільності їх, прогнозувати позицію ринку з ме­тою визначення доцільності інвестицій.

Діяльність з управління активами — діяльність, здійснюва­на за винаго­роду компанією з управління активами на підставі відповідного договору про управління активами, які належать ін­весторам на правах власності.

Компанією з управління активами може бути господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління ак­тивами інститутів спільного ін­вестування (корпоративних та па­йових інвестиційних фондів) на підставі від­повідної ліцензії. Компанія з управління активами може одночасно здійсню­вати управління активами кількох інститутів спільного інвестування.

В Україні діяльність компаній з управління активами регулю­ється Законом «Про інститути спільного інвестування» від 15 бе­резня 2001 р., який визначає порядок ліцензування, винагороду, відповідальність компанії, встановлює об­меження на діяльність компанії з управління активами.

Винагорода компанії з управління активами (крім компанії з управління ак­тивами венчурного фонду) встановлюється у спів­відношенні до вартості чистих активів інституту спільного інвес­тування. Винагорода компанії з управління ак­тивами венчурного фонду встановлюється у співвідношенні до вартості розмі­щеної емісії інвестиційних сертифікатів за її номінальною вартістю та різниці між виплатами на придбання активів фонду й доходами від реалізації їх.

Компанія з управління активами несе майнову відповідаль­ність за збитки, що були завдані інституту спільного інвесту­вання її діями (бездіяльністю), згідно із законом та відповідно до умов договору. У разі залучення інститутом спільного інвес­тування коштів фізичних осіб-інвесторів компанія з управління активами формує резервний фонд. На діяльність компанії з управління активами інститутів спільного інвестування накла­даються певні обмеження, вона не має права: здій­снювати за власні кошти операцій із цінними паперами, які є активами ін­ституту спільного інвестування; набувати за рахунок активів ін­ституту спільного інвесту­вання майно та цінні папери тих видів, які не передбачені проспектом емісії цін­них паперів інституту спільного інвестування; надавати позики за рахунок акти­вів ін­ституту спільного інвестування; купувати векселі, похідні цінні папери, цінні папери інститутів спільного інвестування відкри­того типу, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами; розміщувати цінні папери інших емітентів, крім цінних паперів інститутів спільного інвестування, активами яких вона управляє; здійснювати функції номінального утримувача щодо цінних па­перів інститутів спільного інвестування, активами яких вона керує, тощо.

Депозитарна діяльність — надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форм їх випуску, відкриття та ве­дення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включно із клірингом та розрахунками за угодами щодо цінних паперів) і обслуговування операцій емітента щодо випу­щених ним цінних паперів.

Депозитарієм цінних паперів може бути юридична особа, що здійснює суто депозитарну діяльність і може здійснювати клі­ринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Зберігачем цінних паперів може бути комерційний банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування обліку цінних паперів і операцій емітента з цін­ними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і тих, які він зберігає згідно з до­говором про відкриття рахунка в цінних паперах; при цьому збе-рігач не має права вести реєстр власників цінних паперів, щодо яких він здійснює угоди. Зберігачі й депо­зитарії цінних паперів мають право на знерухомлення цінних паперів, випущених у до­кументарній (паперовій) формі, у власних сховищах, та забезпе­чують пода­льший обіг їх у бездокументарній формі у вигляді об­лікових записів на рахунках у цінних паперах.