Особистість консультанта як інструмент впливу

Дослідження у галузі консультативної та терапевтичної роботи сві­дчать, що методичний інструментарій, який використовують різні психотерапевтичні школи, має приблизно однакову ефективність. Однак результативність консультації, як вказують більшість авторів, переважно визначається гармонійністю стосунків консультанта і клі­єнта та особистістю самого консультанта. Немає різниці, в якій пара­дигмі працювати, - психоаналітичній чи психодраматичній, - варто мати авторитет, бути ефективним настільки, щоб створити необхідні умови для трансформації душевного життя іншої людини. Недаремно в одному з відомих американських підручників із психологічного кон­сультування зазначено: "Якби психологічна допомога зводилась тільки до прийомів, то необхідність у самих консультантах була б нікчемною".

Таким чином, коли основним "робочим інструментом" психолога виступає його власна особистість, то неабиякий терапевтичний ефект швидше за все матимуть ті особистісні властивості, котрі є необхід­ними при організації психотерапевтичного процесу. Серед цих влас­тивостей можна назвати вміння співпереживати та співчувати, ви­кликати довіру щирістю та відкритістю, аутентичність(самодостатність), силу "Я", відкритість власному досвіду (як не парадоксально звучить, потрібно вміти вчитись навіть у клієнта), толерантність до невизначеності, вміння нести особистісну відповідальність, ставити реалістичні цілі, емпатію та сміливість будувати глибокі стосунки з іншими людьми, особисту зрілість консультанта тощо. Карл Роджерс у книзі "Про те, як стають особистістю" навів перелік питань, які висві­тлюють саме людський "вимір" у практиці психологічної допомоги. Серед них такі: "Чи можу я сприйматися як такий, що заслуговує на довіру?", "Чи здатний я бути настільки сильною особистістю, щоб від­ділити себе від іншої людини?", "Чи достатньо я внутрішньо захище­ний, щоб дозволити собі це роз'єднання?" тощо.

Комітет із підготовки в галузі клінічної психології при Американсь­кій психологічній асоціації кілька років тому склав перелік якостей ефективного консультанта (Шостром 3., Браммер Л.):

· непересічні інтелектуальні здібності та розсудливість;

· оригінальність, винахідливість і різнобічність;

· "вічно юна і невичерпна" цікавість; здатність до самостійного навчання;

· інтерес до людей як особистостей, а не як до матеріалу, яким можна маніпулювати. Повага до чужої особистості;

· розуміння власних особистісних особливостей;

· почуття гумору;

· чутливість;

· терплячість, відсутність зарозумілості;

· здатність засвоювати терапевтичні позиції, вміння підтримувати добрі й ефективні стосунки з людьми;

· продуктивність, навички методичної праці;

· здатність витримувати тиск;

· усвідомленість і відповідальність;

· готовність до співробітництва;

· чесність, самоконтроль, стійкість;

· прогресивні уявлення про етичні цінності;

· широкий культурний світогляд;

· глибокий інтерес до психології, особливо до її клінічних аспектів.

Дж. Бюдженталь додає ще кілька якостей, якими, на його думку, нехтують при підготовці консультантів:

o глибоке почуття смирення і відповідальності при зустрічі З ЛЮ­ДЬМИ в рамках психотерапії;

o спеціальним чином організоване співчуття (яке витримує межі і жорстку конфронтацію)

o адекватне позитивне відношення до знань, які можуть допомог­ти в цій справі, але без залежності від них;

o постійно зростаюча здатність усвідомлювати, оцінювати і вибір, ково використовувати свою інтуїцію;

o широкі погляди на людське життя, на можливості й обмеження людей і на настійні потреби більш широкої спільноти;

o щире прагнення до постійного росту відносно кожного з цих пунктів.

Г.В. Старшенбаум зауважує, що для розвитку вказаних якостей бажані:

• тривала інтенсивна особистісна терапія, краще у психотерапев­тів обох статей, яка включає і групову психотерапію;

• щонайменше три роки роботи поза сферою психічного здоров'я;

• робота в спеціальній службі або установі для психічно хворих, у соматичній клініці або середній школі;

• вивчення загальної і соціальної психології, медицини, професій­ної етики;

• читання літератури, яка містить опис різноманітного людського досвіду і ставить значущі екзистенційні та філософські проблеми на­шого життя; обмежене читання літератури з психотерапії протягом перших трьох років;

• постійний контакт з одним або кількома наставниками і знайом­ство з підходами, які б стимулювали усвідомлення власних пережи­вань та пропонували способи оволодіння ними - від фантазій до ак­тивного планування і реалізації;

• практика котерапевта для розвитку сенситивності й умінь, а та­кож стимуляція виробітку власного підходу до справи.

Крім якостей, які наводяться в різних посібниках під грифом "для ефективного консультанта", консультанту потрібна ще якість, яку А. Адлер визначив як "мужність недосконалості", тобто вміння стійко сприймати невдачу, відчувати рамки реалій світу та своїх обмежень. Маючи більш гармонійний погляд на життя, зрілий консультант гото­вий сприймати його спонтанність та непередбачуваність, складність та утаємниченість. Він вміє розслабитися не тільки фізично, але інте­лектуально й духовно, має готовність ввійти в душевний світ іншої людини і самому змінитися в цьому процесі (Мей Р., 1994).

Перелік потрібних якостей можна було б продовжити, однак не ви­ключено, що кожен, хто вирішив обрати психологічну допомогу лю­дині справою власного життя, знайде свій самобутній набір якостей, що забезпечить йому авторитет та ефективність.