Якщо людина робить те, що вона дійсно хоч, її поведінка конгруентна, в інших ситуаціях – неконгруентна- людина не робить те, що хоче.
Неконгруєнтність та суперечності найчастіше виникають:
1) між різними формами невербальної поведінки (к.вимучує успішку зціпивши зуби)
2) між твердженням та невербальною поведінкою
3) між твердженням і контекстом (жінка каже, що хоче розлучитися, але у контексті стає зрозумілим, що на це в неї немає сили, бо вона вже рік не працює і т.д.)
4) між двома заявами („мій син такий самостійний”..... „завжди питає дозволу куди йому піти)
5) між тим, що людина каже, та тим, що робить
6) між людьми (скарги на зовнішній конфлікт – ознака внутрішніх проблем людини; треба бути уважними до тих претензій, які висуває клієнт іншим)
7) між клієнтом та ситуацією (я вже 2роки не можу влаштуватися на роботу, згоден на будь-яку)установки клієнта не мають під собою основи, не відображають того, що насправді діється на ринку праці.
Робота з НЕконгр.:
Звернення уваги на ці промовисті розбіжності:
-зіставлення зроблених записів,
- малюнок, в якому зовсім інші риси
- слово
Інформація подається дуже обережно, бо включаться захисні механізми(заперечення ітд)