Конфронтація в процесі консультування

Слово „конфронтація" складається з префікса ко-, кон-, що означає „спільність, сумісність, об'єднання", та кореня „фронт", що в перекладі з французької (а глибше - латині) означає „лоб, чоло, чільна сторона". Тобто буквально - „об'єднання лобами, позиція лицем до лиця". Конфронтація - це вміння психолога піддати сумніву, не погодитися з тим, що говорить клієнт, але так, щоб не викликати захисної реакції або розриву комунікації. За допомогою конфронтації клієнт отримує вказівку на суперечності у взаєминах, власних думках чи вчинках. Техніка дозволяє вводити психотравмуючу інформацію в свідомість, переслідуючи інтереси клієнта і не руйнуючи стосунків. В жодному разі конфронтація не означає непримиренного ставлення до самої особистості чи заперечення її права на власну точку зору. Стикаються не люди, цінності чи світогляди, а точки зору на досить конкретні речі, події, факти при реальному праві на співіснування будь-якого їх трактування.

Специфіка техніки конфронтації в консультуванні полягає в тому, щоб дипломатично звернути увагу клієнта на розбіжності між змістом сказаного і вчиненого ним, тобто того, що відбувається „тут і тепер". Конфронтуючи, консультант може висловити своє невдоволення перебігом конс. процесу, покритикувати особистісну позицію клієнта з тим, щоб нівелювати механізми маніпулювання і захисту, досягти виконання добровільно взятих клієнтом зобов'язань.

Найбільш доречною в консультуванні є конфронтація з тим, яким себе бачив клієнт напередодні приходу до психолога, і тим, яким він зараз ' постає в своїх же очах внаслідок віддзеркалення під час консультативного контакту. Таким чином, клієнту доводиться розв'язувати внутрішній і конфлікт і конфронтувати з самим собою.

Конфронтувати - це вести бесіду відкрито, виявляти змішані повідомлення, суперечності у верб. та неверб. поведінці, звертати увагу на розходження, неузгодженість, інконгруентність. Наприклад:

Конфронтація як технічний прийом показана в застосуванні тільки при наявності хорошого емоційного контакту між консультантом і клієнтом.

У психотерапії до конфронтації, як правило, вдаються тоді, коли клієнта потрібно поставити

перед фактом існування амбівалентних або неусвідомлених ним установок, стосунків чи

стереотипів поведінки з метою їх усвідомлення та опрацювання. Конфронтація реалізується як у прямій, жорсткій, верб.формі, так і в прихованій - з використанням психотерапевтичних метафор та невербальних прийомів.

Мистецтво консультанта полягає в здатності помітити суперечності та розв'язати їх через конфронтацію. Необхідність в конфронтації виникає досить часто. Здебільшого такого протистояння потребують особи з істероїдними рисами та яскраво вираженими проективними механізмами захисту. При вираженому захисті варто йти по шляху відтворення цілісності афективно-інтелектуального комплексу. Це дає змогу винести конфліктогенний зміст з простору

індивідуальної психіки клієнта в простір терапевтичної системи „терапевт - клієнт".