Психологічна інформація як чинник впливу в консульт

В певному розумінні психолог завжди надає

інформацію, нехай особистішу, науково-психологічну чи просто ту, якої не вистачає

клієнтові від його оточення. охопивши створену під час бесіди картину, клієнт буває

вражений цілісністю та взаємопов'язаністю всіх її елементів, і цей „ага-момент" стає

стимулом для змін.

Створення подібної картини стає можливим через те, що психолог керується певною

теоретичною моделлю, яка пояснює закономірності функціонування психічного. Логіка цієї

теоретичної моделі передається і клієнту, і він теж починає бачити те, що з ним відбувається,

більш диференційовано і конструктивно.

В деяких випадках інформація може подаватися досить директивно. Серед подібних

способів передачі знань можна назвати вказівки, інструкції, поради, табу, запобіжні заходи тощо. Радячи, консультант бере на себе відповідальність за те, що відбудеться, а

це не сприяє розвитку особистості, адже це її внутрішні опори - ідеали, переконання -

спричинили труднощі. Помилкою є не стільки порада як така, скільки бажання консультанта обов'язково дати корисну пораду, бо це збиває увагу клієнта з аналізу самого себе. Тому якщо клієнт відкритий для діалогу, то варто утриматися від порад. Інколи в консультуванні використовується інший технічний прийом опосередкованого впливу - саморозкриття. Він полягає в тому, що на якийсь фрагмент розповіді клієнта про свою життєву ситуацію консультант реагує розповіддю про власний подібний досвід, який може пролити додаткове світло на те, що відбувається, або просунути вперед розуміння ситуації. З одного боку, саморозкриття вирівнює позиції клієнта і консультанта, робить взаємини більш людяними і емпатійними, піднімає емоційну температуру контакту, з іншого - може мати на меті передачу непрямої поради, інструкції чи вказівки.

Загалом інформацію, яку прагне отримати клієнт, можна було б віднести до когнітивного

або конотативного типу. Когнітивні елементи пов'язані з інтелектуальними діями, тобто

обміном інформацією, наданням конкретних порад чи інтерпретацій, а конотативні

елементи - з вираженням почуттів та емоційною взаємодією. Консультант повинен знати,

коли стимулювати раціональний аналіз, а коли інтенсифікувати почуття, і приділити цьому

достатньо уваги. Хоча психологи й вбачають певні переваги на боці конотативного пізнання

(одним з аргументів є те, що конотативну інформацію отримати наодинці з самим собою

важко), не варто нехтувати і впливом когнітивного компоненту, адже відомо: для того, щоб

змусити мозок (себто людину) працювати, його постійно потрібно озброювати новою

інформацією.