Цін, розрахованих на основі витрат

На основі витрат визначають три види цін:

а) Гранична ціна – є мінімальною межею ціни і дорівнює змінним витратам:

ГЦ = ЗВ;

б) Ціна беззбитковості – забезпечує повне покриття витрат, що пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції:

ЦБ = ЗВ + ПВ/К;

в) Цільова ціна – дозволяє досягнути запланованого прибутку. Враховує встановлений відсоток надбавки до собівартості продукції:

ЦЦ = ЗВ + ПВ/К + Н,

де ЦЦ – цільова ціна,

Н – надбавка до собівартості продукції.

Цільова ціна може бути розрахована трьома шляхами:

1) враховуючи фіксовану надбавку (маржу) до ціни продукції. Тоді формула визначення цільової ціни набуває наступного вигляду:

ЗВ + ПВ/К

ЦЦ₁ = —————,

М

де М – мінімально прийнятна для підприємства частка прибутку в ціні (надбавка) до собівартості продукції.

2) враховуючи обсяг цільового прибутку, який має отримати підприємство:

ПВ + П

ЦЦ₂ = ЗВ + ————,

К

3) враховуючи рівень віддачі на інвестований капітал:

ЦЦ₃ = ЗВ + ПВ/К + Р * К_і / К,

де Р – рівень віддачі на інвестований капітал, якого планує досягнути підприємство,

К_і – сума інвестованого капіталу.

Слід зазначити, що при застосуваннs даного методу на реальному підприємстві, яке випускає не один, а сотні чи навіть тисячі різноманітних товарів, постає проблема із розподілом постіних витрат між різними видами продукції. При цьому для такого розподілу можуть бути обрані такі способи:

1. Порівну між усіма видами продукції.

2. Пропорційно до змінних витрат на одиницю продукції.

3. Пропорційно до валових змінних витрат на виробництво певного виду продукції.

Найкращим на нашу думку є останній спосіб, оскільки він враховує не тільки змінні витрати на одиницю продукції, але і обсяг виробництва кожного виду продукції, що сприятиме більш рівноміргному розподілу постійних витрат між усією продукцією підприємства і уникненню ситуації, коли завдяки неправильному розподілу постійних витрат дорогі види продукції коштують значно дешевше за аналоги, а дешеві навпаки – значно дорожче.

Функціонально-вартісний аналіз як засіб підвищення привабливості товару для споживача.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) -це аналіз споживчої ефективності товару та визначення напрямів її підвищення.

Головна мета ФВА – це поліпшення співвідношення «якість – ціна» шляхом виключення з товару не вигідних для фірми елементів та функцій.

Відповідно до теорії ФВА всі витрати на продукцію поділяються на функціонально необхідні і зайві. Необхідні — це мінімум витрат для розробки, виготовлення й експлуатації продукції, що відповідають його функціональному призначенню. Зайві — це витрати, зумовлені наявністю непотрібних функцій, неекономічних конструктивних, технологічних і організаційних рішень здійснення функцій продукцією. Саме ці витрати є резервом зниження собівартості продукції.

Основними причинами їхнього виникнення є недостатня поінформованість проектантів про нові матеріали, прогресивні способи конструювання, технологічні процеси, стандарти та ін. Можливості зниження витрат па різних стадіях процесу підготовки виробництва нової продукції неоднакові.

Загалом елементи та функції товарів поділяють на 4 групи:

- вигідні компоненти, дають більший внесок у вартість ніж у собівартість товару;

- невигідні – дають більший внесок у собівартість ніж у вартість;

- нейтральні компоненти – дорогі та дешеві.

Функціонально вартісний аналіз проводиться на етапі розробки ескізного проекту. Інформацію дають експертні оцінки.

Вигідні компоненти включаються в конструкцію товару завжди, а невигідні тільки, якщо вони обов’язково необхідні, але при цьому шукають шляхи зниження їх собівартості.

Дорогі нейтральні компоненти включаються щоб вийти на преміальну цінову категорію, а дешеві можуть включатися для диференціації від конкуруючих товарів.

Вартість підприємства, фактори, що її визначають. Гудвілл.

Вартість як основа ціни товару, механізм її встановлення.

Враховуючи многогранність цін в економічній системі суспільства, їх суттєві відмінності за структурою, сферами застосування, методами розрахунку існує ціла низка різноманітних визначень ціни. Згідно з найвідомішим з них, ціна – це грошовий вираз вартості товару.

Проте, якщо розуміти під терміном «вартість» грошову оцінку важливості даного товару для суспільства (або ж, як стверджували класики політекономії, суспільно необхідну працю, що витрачається на виготовлення певного товару), то можна побачити, що в окремих випадках ціна товару може бути як вище його суспільної вартості (тоді товар взагалі не буде проданий), так і нижче (тоді на товар виникне ажіотажний попит, і він буде проданий надзвичайно швидко, а його ціна скоріше за все стрімко зросте). Тому найбільш точним з позицій маркетингу буде наступне визначення ціни.

З погляду споживача ціна товару – це сума грошей, що він згодний сплатити продавцю за товар або послугу в конкретних ринкових умовах. Ця концепція лежить в основі усіх нетрудових теорій ціни. При такому розумінні в ціні відбивається положення на ринку, тобто потреби в цьому товарі, попиту на нього, доцільності обміну і укладання угод. Чим вища споживча корисність (якість) товару, тим більшу ціну готовий заплатити покупець. З погляду виробника (продавця) ціна – це сума грошей, яку він очікує отримати за свій товар; вона визначається насамперед витратами, необхідними для виробництва та продажу даного товару, а також ринковими та ціннісними чинниками.

Саме ціну (а не вартість, як часто вказується) можна побачити на цінниках в пунктах продажу. Водночас в даному випадку мова йде лише про ціну товару з точки зору продавця (далі – «ціна продавця»). З точки зору покупця, ціна крім ціни продажу включає усі інші витрати та втрати, пов’язані з придбанням товару (крім альтернативних витрат). Відповідно в «ціну покупця» (яку ще називають «повною ціною товару») будуть входити витрати на часу та грошей на проїзд до пункту продажу, оформлення замовлення, доставку товару, його монтаж, технічне обслуговування, ремонт, придбання витратних матеріалів, комплектуючих, а також запчастин. При цьому всі ці витрати відносяться споживачем на весь термін служби товару і зіставляються із вигодами від даного товару, що і визначає рішення споживача про доцільність придбання цього товару, а також його вибір між безліччю виробників, різновидів та моделей товару, а також торговельних підприємств, які їх продають.

З мікроекономічної точки зору ціна повинна відповідати вартості товару, тобто справедливій, суспільно визначеній пропозиції його обміну на інші товари, яка називається вартістю.

Ціна може не відповідати вартості товару (тобто перевищувати її), але в цьому випадку товар не буде проданий. Таким чином, головне завдання підприємства у сфері ціноутворення - визначити справедливу вартість товару і, якщо можливо – підвищити її.

Вартість кожного товару визначається такими факторами: