double arrow

Корисність товару.

Це суб’єктивна оцінка споживачем здатності даного товару задовільнити його потреби.

3. Рідкісність – для незначної групи товарів і послуг.

Демпинг: сутність, умови застосування, наслідки.

Демпінг - (англ. dumping — скидання) — продаж товарів за цінами, нижчими від контрактних на міжнародних товарних ринках, за умови, що низький рівень ціни не зумовлюється відповідним рівнем витрат виробництва цього товару. Оскільки демпінг порушує правила справедливої конкуренції та наносить збитки місцевим виробникам, держава може застосовувати до демпінгових товарів, антидемпінгові заходи, які можуть включати застосування антидемпінгового мита, встановлення обмежень на їх імпорт та інше.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» демпінг — ввезення на митну територію України товару за цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару. Відповідно до визначення названого закону при визначенні шкоди враховуються не лише збитки національних виробників від падіння внутрішньої ціни, а й загроза заподіяння істотної шкоди національному, перешкоджання створенню чи розширенню національним товаровиробником виробництва подібного товару.

Антимонопольна діяльність, її вплив на ціноутворення.

В умовах монополії ціна є ключовим фактором комплексу маркетингу. Це зумовлюється тим, що якість товару споживачам відома (виробник тільки один і всі споживачі його товари знають), необхідності в маркетингових комунікаційних заходах немає, інші елементи комплексу маркетингу також малозначущі, оскільки конкуруючих фірм немає або їхня кількість несуттєва. Тому в даному випадку попит на товар фірми прямо пропорційний його ціні, і змінюється при зміні ціни відповідно до еластичності ринкового попиту на даний товар (оскільки крива сукупного попиту співпадає з кривою попиту на товари даної фірми).

Слід зазначити, що в сучасній економіці держава дозволяє існування тільки державних (комунальних) монополій в тих галузях, де створення конкуренції недоцільно, оскільки веде до втрати ефекту від масштабу виробництва. Якщо ж монопольні порушення будуть виявлені в інших галузях, то на них реагують антимонопольні органи.

Державна монополія може за допомогою політики цін переслідувати досягнення різних цілей. Ціна може бути встановлена нижче собівартості, якщо товар має важливе значення для покупців, які не в змозі купувати його за повну вартість. Ціна може бути призначена з розрахунком на покриття витрат або одержання середніх доходів. Нарешті, може бути встановлена дуже висока ціна для скорочення споживання того або іншого товару (така ситуація можлива, наприклад, при встановленні цін на алкогольні або тютюнові вироби). При цьому типовою для державних монополій (так само, як і для всіх інших) є цінова дискримінація споживачів, яка здійснюється переважно за рівнем їх доходів або обсягом споживання товару. Так, наприклад, в сучасній Україні для домогосподарств встановлені тарифи на природний газ залежно від обсягу його річного споживання, і при виході за вказаний обсяг за новим тарифом перераховується не тільки зайвий, а весь спожитий газ.

У випадку регульованої монополії держава дозволяє підприємствам встановлювати розцінки й тарифи, що забезпечують одержання «раціональної норми прибутку», яка дає змогу розширеного відтворення.

Нерегульована монополія здійснює значний контроль над цінами й може диктувати ціну ринку. Однак підприємство-монополіст не завжди встановлює максимальну ціну. Це пояснюється низкою факторів: побоюванням введення державного регулювання, небажанням залучати конкурентів, а також прагненням розширити можливий обсяг збуту за рахунок зниження цін.

Держава здійснює антимонопольну діяльність двома способами:

1) ухвалення антимонопольних законів, які забороняють створення монополій;

2) боротьба з існуючими монополіями, яку здійснюють антимонопольні органи (в Україні це антимонопольний комітет).

Існує 4 способи боротьби з існуючими монополіями:

1) вилучення монопольного надприбутку;

2) накладання штрафів за зловживання монопольним становищем;

3) поділ монополіста на декілька підприємств;

4) ліквідація монополіста.

Слід зазначити, що активно борючись із монополіями, які належать приватним власникам, держава, зазвичай, не звертає належної уваги на монопольні зловживання державних і комунальних монополій, низьку якість їх послуг, яка суттєво знижує якість життя населення та погіршує результати роботи підприємств, які користуються товарами та послугами цих монополій.

Врахування сезонності при формуванні цінової політики підприємства.

Якщо товар є сезонним, то його ціна зазвичай різко підвищується в сезон, та в декілька разів знижується після закінчення сезону, щоб вивільнити оборотні кошти, необхідні для закупівлі товарів іншого сезону.

Однак аналогічна ситуація спостерігається і з закупівельною ціною. Тому для максимізації торговельної націнки фірмі доцільно визначити оптимальну точку закупівлі, яка, з урахуванням витрат на зберігання товарного запасу, дозволить максимізувати прибуток від нього. Також необхідно своєчасно передбачати ротацію сезонних товарів в асортименті для уникнення різкого падіння товарообігу фірми.

Врахування макроекономічної циклічності при формуванні цінової політики підприємства.

Вплив процентних ставок на цінову політику підприємства.

Процентні ставки Впливають на вартість кредитів як для підприємств, так і для населення. Підвищення процентних ставок збільшує витрати підприємств на обслуговування кредитів, однак різко знижує споживчий попит завдяки відмові від кредитів значної кількості споживачів. В такій ситуації підприємства не можуть підвищити ціни, а інколи навіть змушені знижувати їх навіть притому, що собівартість виробництва у них зросла.Тривалий період виский процентних ставок особиво за умов циклічного спаду в національній економіці завжди веде навіть до певної дефляції.

Зниження процентних ставок навпаки зазвичай веде до стрімкого зростання споживчого попиту особливо на такі товари як нерухомість, земельні ділянки, автомобілі, побутова техніка, туристичні послуги, товари для будівництва і ремонту. Завдяки цьому ці, а потім і інші товари починають швидко дорожчати навіть при тому, що вартість обслуговування кредитів для підприємств знизилась, і відповідно знизилась собівартість їх продукції.

Слід розуміти, що макроекономічні фактори завжди знаходяться у тісному взаємозв’язку, що зумовлює необхідність враховувати їх вплив на ціноутворення тільки комплексно, а також із врахуванням не тільки поточної макроекономічної ситуації, але і довгострокових тенденцій її зміни.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: