Тенденція скоріше збережеться, ніж зміниться, тобто вона є «другом» спекулянтів

При цьому тенденція вважається зміненою тільки тоді, коли цьому є однозначні докази.

2. Трейдери по різному реагують на тенденцію, тому вона має 3 фази:

- Нова тенденція зрозуміла тільки найбільш кваліфікованим учасникам ринку, а всі інші орієнтуються на стару тенденцію;

- Всі учасники ринку відчули нову тенденцію і намагаються нею скористатися;

- Деякі учасники ринку вже відчули закінчення тенденції, але більшість – ще ні.

3. Кожен ринок має 3 вили тенденцій:

- Довгострокова (не менше 1 року);

- Середньострокова (1-3 місяці) спрямована в протилежний бік від основної тенденції, під час неї ринок повертається на 30-60% попереднього руху в межах основної тенденції;

- Короткострокова (дні, тижні) відображають поточні коливання біржових цін внаслідок швидких змін попиту та пропозиції.

Тенденцію визначають за співвідношенням максимумів та мінімумів біржової ціни. При висхідній тенденції кожний наступний максимум та мінімум має бути вищим або хоча б не нижчим за попередній, а при низхідній - навпаки.

Слід зазначити, що крім трендових періодів на будь-якому ринку спостерігаються періоди консолідації (відносної стабільності цін та відсутності чіткого тренду) та корекції (короткострокового руху проти тренду, який однак є менш вираженим, ніж попередній рух біржової ціни у трендовому напрямку).

Ціна ринкової рівноваги, її встановлення та підтримання. Причини та наслідки встановлення ринкових цін вище рівноважної.

Взаємодія попиту та пропозиції на конкурентному ринку приводить до встановлення ринкової рівноваги, яка полягає у встановленні рівноважної ринкової ціни, за якої сукупний попит буде дорівнювати сукупній пропозиції (рис. 18).

Рис. 18. Ринкова рівновага

Ринкова рівновага на конкурентному ринку має певну здатність до самопідтримування. Це відбувається тому, що тут конкуренція, попит, пропозиція та ціна мають значну гнучкість. Якщо на ринку склалась інша ринкова структура (наприклад олігополія, монополія чи олігополістична конкуренція), то гнучкість вказаних елементів буде меншою, що буде стримувати встановлення ринкової рівноваги. Наявність диспропорції між попитом і пропозицією буде загострювати конкуренцію, між споживачами або виробниками, на яку будуть витрачатись значні ресурси. Також будуть негативні макроекономічні явища: інфляція, якщо попит більше пропозиції чи затоварювання економіки, якщо пропозиція більше попиту.

У стані ринкової рівноваги покупці не мають проблем з купівлею товарів, продавці – з їх продажем, а держава має максимально можливі надходження у бюджет, тому її втручання в ринковий механізм окрім антимонопольного регулювання та виробництва громадських благ має бути мінімальним.

На конкурентному ринку ціна завжди буде коливатись довкола цієї рівноваги.

Існує два підходи до пояснення механізму встановлення ринкової рівноваги.

1. Рівновага за Вальрасом.

При даному підході вважається, що обсяг товару на ринку залишається незмінним, а рівновага досягається за рахунок зміни цін. Якщо ціна на ринку вища, ніж рівноважна, то внаслідок конкуренції продавців за право реалізувати свою продукцію ціна буде знижуватись. Якщо ж ціна на ринку нижче, ніж рівноважна, то внаслідок конкуренції покупців за право придбати товар ціна буде підніматися до рівноважного рівня.

2. Рівновага за Маршалом.

Ґрунтується на припущенні, що відносно стабільними залишаються ціни, а рівновага досягається за рахунок зміни обсягу продукції. Якщо на ринку спостерігається надлишок продукції, то виробники зменшують обсяги виробництва до рівноважного рівня Qе. Якщо на ринку спостерігається дефіцит продукції, виробники збільшують обсяги виробництва до рівня Qе.

Рівновага за Вальрасом може бути використана для пояснення механізму досягнення рівноваги у короткостроковому періоді. А механізм рівноваги за Маршалом показує досягнення стану рівноваги у довгостроковому періоді. У стані ринкової рівноваги кількість товару, яку виробники можуть і хочуть пропонувати на ринку, дорівнює кількості товарів, яку споживачі хочуть купувати. При рівноважній ціні на ринку не спостерігається ні надлишку, ні дефіциту. Стан ринкової рівноваги є дуже нестійким і якщо й досягається, то тільки на короткий час. Це пояснюється тим, що і попит, і пропозиція знаходяться під впливом багатьох факторів, і як тільки змінюється дія одного з них, одразу порушується ринкова рівновага. Проте економічна система завжди знаходиться в русі у напрямі стану рівноваги.

Точка ринкової рівноваги буде постійно зміщуватись, завдяки зміні сукупних попиту та пропозиції. Так збільшення попиту викликає зростання як рівноважної ціни, так і рівноважної кількості. Зменшення попиту призводить до зниження рівноважної ціни та зменшення рівноважної кількості.

Збільшення пропозиції при незмінному попиті призводить до зниження рівноважної ціни та збільшення рівноважної кількості. Одночасне збільшення попиту і пропозиції призводить до того, що рівноважна кількість буде збільшуватися із подвійною швидкістю (при цьому рівноважна ціна може як збільшуватись так і зменшуватись, залежно від того, дія якого фактора буде сильнішою).

При одночасному збільшенні попиту і зменшенні пропозиції нова рівноважна ціна буде збільшуватися з подвійною швидкістю, а нова рівноважна кількість може або збільшуватись, або зменшуватись.

Торговельна націнка: сутність, структура, фактори, що іі визначають.

Витрати підприємства: сутність, склад, фактори, що їх визначають.

Беззбиткова ціна: сутність, методи визначення, роль в діяльності підприємства.

фірмі потрібно знайти ціну, яка б забезпечила за встановлених обсягів виробництва і реалізації продукції отримання фірмою цільового прибутку.

При використанні такого підходу за основу береться аналіз беззбитковості з урахуванням двох аксіом (які не відповідають дійсності, але значно спрощують розрахунки і дають змогу отримати задовільні результати):

· змінні витрати на одиницю продукції не змінюються залежно від обсягів її випуску;

· будь-яка кількість випущеної продукції може бути продана за визначеною ціною.

ПВ – валові постійні витрати;

ЗВ – змінні витрати на одиницю продукції,

Ц – ціна одиниці продукції.

де К – обсяг продукції, який необхідно реалізувати,

П – запланований (цільовий) прибуток;