Структура, сфера, динаміка конфлікту

Будь-який конфлікт, у тому числі і педагогічний, має визначені структуру, сферу і динаміку.

Структура конфліктної ситуації, на думку Н.В.Самоукіної [15, с.68] складається з внутрішньої та зовнішньої позиції учасників, їх взаємодій та об’єкту конфлікту.(Див. мал. 2)

Внутрішня Зовнішня об’єкт Зовнішня Внутрішня

позиція позиція конфлікту позиція позиція

Мал.2

У внутрішній позиції учасників можна виділити цілі, інтереси та мотиви учасників; вона безпосередньо впливає на хід конфлікту, але знаходиться ніби “за кадром ” і часто не промовляється в ході конфлікту. Зовнішня позиція проявляється в мовленні конфліктуючих, вона відображається в їх поглядах, точках зору, побажаннях.

Розрізняти внутрішню і зовнішню позицію людей, що беруть участь у конфлікті, необхідно для того, щоб побачити за зовнішнім і ситуативним - внутрішнє, істотне. Наприклад, у вашому класі - важкий підліток. На уроках він поводиться зухвало, грубить, демонстративно неслухняний, та й виглядає, на ваш погляд, просто жахливо. Але якщо ви будете орієнтуватися тільки на поведінку підлітка і на його зовнішній вигляд, то напруга у ваших взаєминах не тільки не зменшиться, але і загостриться. Чим суворіше ви будете, тим більше агресивним буде школяр. Він почне бунтувати, і усе зробить навпаки. Ви зажадаєте тиші на уроці - він почне голосно говорити із сусідом; викликаєте його до дошки - він буде мовчати або стояти з підкреслено незалежним виглядом.

Ваші конфліктні взаємини з підлітком можуть змінитися на краще, якщо ви будете орієнтуватися не на його зовнішню поведінку, а на внутрішню позицію, тобто зможете зрозуміти його мету, інтереси і мотиви. У більшості підлітків 10-13 років виникає «комплекс самоствердження»: вони прагнуть бути дорослими і вимагають рівності у відносинах, вони хочуть виділитися і затвердити своє «Я». Якщо ви хочете допомогти підліткові, намагайтесь підшукати, підказати йому такий вид діяльності, де він зможе досягти успіху. Як тільки молода людина виявить себе й одержить покликання, він стане впевненіше і спокійніше.

Об'єкт конфлікту визначити буває непросто. Повернемося до порушення дисципліни на уроці. У цьому випадку вчитель і школяр мають різні об'єкти конфліктної ситуації. Для вчителя об'єкт - дисципліна в класі, для учня - прагнення до самоствердження. Улагоджування конфлікту може початися з об'єднання об'єктів: для того, щоб підтримати гарну дисципліну в класі, учитель доручає підліткові цікаву справу, виконуючи яку підліток може задовольнити свою потребу в самоствердженні.

Сфера конфлікту може бути діловою або особистісною. Вчителі і школярі часто зіштовхуються в конфліктних ситуаціях. Однак треба прагнути до того, щоб конфлікт відбувався в діловій сфері і не «перетікав» в особистісну. Простіше говорячи, не переходите «на особистості».

Не можна говорити:	Потрібно говорити:
Ти грубий і невихований!	Ти поводиш себе як грубіян!
З російської мови ти одержуєш одні двійки!	Давай разом подумаємо чому в тебе проблеми з російської мови.
Ледар! Не можеш змусити себе вивчити домашнє завдання!	Тобі не цікаво або ти щось не зрозумів?
А ще розмовляєш, коли треба сидіти і слухати!	Тобі потрібна допомога?

Н.В. Самоукіна [15, с.58-59] і Н.П. Волкова[1, с.464] відмічають, що динаміка конфлікту складається з трьох основних стадій: наростання (стадія I), реалізація (стадія II), згасання (стадія III).

Одним із ефективних засобів «блокування» конфлікту є переведення його із площини комунікативної взаємодії (на стадії I) у предметно-дійову. Наприклад, у той момент, коли ви помітили, що наростає напруженість між двома учнями, дайте їм обом яке-небудь доручення. Краще, щоб це була фізична праця (прибирання класної кімнати, чищення снігу і т.п.) Тоді, «негативна енергія» буде витрачена і ймовірність конфлікту зменшиться. Але якщо конфлікт усе-таки розгорівся (стадія II), то придушити його вже не вдається: пристрасті бушують, учасники всіляко демонструють «силові прийоми».

Конфліктна ситуація реалізувалася, конфліктуючі вичерпали свої сили й енергію, і настає стадія загасання (стадія III). Саме на даній стадії ефективна виховна корекція, коли відбулася розрядка й учасники «виплеснули» свої емоції. У них виникають почуття провини, жалю і навіть розкаяння. На цій стадії можна проводити виховні бесіди, виявляти й усувати причини конфліктів. У цей період учасники, як правило, готові до позитивних змін і хочуть стати краще.

Основою конфлікту є конфліктна ситуація, у якій присутні:

ü предмет конфлікту — протиріччя (проблема), що протиді­ючі сторони намагаються вирішити;

ü об’єкт конфлікту — проблемна ситуація на основі пересічних інтересів опонентів, що бажають контролювати її і керувати нею;

ü суб’єкт конфлікту — конфліктна особистість чи проблеми, здатні спровокувати конфлікт.

Опоненти — це учасники конфлікту. Ними в конфліктній ситуації можуть виступати окремі особи, групи людей, організації. Суб’єкт конфлікту й опоненти в конфліктній ситуації зв’язані певними відносинами, при цьому кожний з опонентів часто претендує на одноособове маніпулювання суб’єктом.

Маніпулювання суб’єктом — це приховані чи явні дії конфліктуючої особистості, спрямовані на суб’єкт відносин для досягнення певного результату, значимого для особистості. Наприклад, відповідальності можна спробувати позбутися, переда­вши її іншому; на певні права можна претендувати, щоб потім ними скористатися. Таким чином, взаємини між суб’єктом і опонентами залежать, у першу чергу, від ступеня схильності суб’єк­та конфлікту до маніпулювання. Але щоб конфлікт відбувся, повинні початися дії з боку опонентів, спрямовані на суб’єкт. Ці дії називають інцидентом.

Інцидент — ситуативна провокація конфліктної ситуації, що виникла в результаті збігу обставин і зумовила привід для конфлікту.

Інцидент може зародитися як з ініціативи опонентів (чи одного з них), так і незалежно від їхньої волі і бажання, внаслідок об’єктив­них обставин або випадковості. Аналогічно і конфліктні ситуації можуть виникати або з ініціативи опонентів, або об’єктивно, незалежно від їхньої волі і бажання. Крім того, конфліктна ситуація може «передаватися в спадщину», переходити до нових опонентів навіть у тому випадку, коли виникнення її зумовлено не об’єктивни­ми, а суб’єктивними обставинами чи випадковістю.

Конфліктна ситуація й інцидент, таким чином, «поводяться» у певному розумінні незалежно. Наприклад, конфліктна ситуація може визначатися об’єктивними обставинами, а інцидент — виникнути випадково. Крім того, конфліктна ситуація може створюватися опонентом навмисно, заради досягнення власних цілей у майбутньому, але може бути породжена хоч і навмисно, та без певної мети, а іноді і на шкоду собі, з причин психологічної властивості. Те саме відноситься і до інциденту.

Конфлікт між суб’єктами конфлікту виникає на основі предмета конфлікту, як протиріччя протидіючих сторін, об’єкта конфлікту—проблемної ситуації (вона може існувати задовго до того, як відбудеться пряме зіткнення конфліктуючих); інциденту, Деструктивне маніпулювання як комунікативний засіб впливу опонента, спрямований на досягнення своїх цілей на шкоду іншій конфліктуючій особі, підсилює агресію суб’єкта конфлікту, і конфлікт знову проходить по замкнутому колу, динамічно деструктивно розвиваючись.

Для вирішення конфлікту бажано розірвати порочне коло і вийти на взаєморозуміння спільних інтересів і мотивів спілкування. Це може бути досягнуто і на основі конструктивного маніпулювання й управління.

Конструктивне маніпулювання — комунікативна (вербальна чи невербальна) система впливів і взаємодій, спрямована на досягнення спільних цілей без збитків для інтересів інших людей. Конструктивне маніпулювання, як мистецтво вирішення конфлікту, може досягти рівня майстерності управління конфліктом.

Таким чином, кожен конфлікт має також більш-менш чітко виражену структуру. У будь-якому конфлікті наявний об’єкт кон­фліктної ситуації, пов’язаний або з технологічними й організаційними труднощами, особливостями оплати праці, або зі специфікою ділових і особистих стосунків конфліктуючих сторін.

За ефективного управління конфліктом його наслідки можуть відігравати позитивну роль. Це особливо важливо у педагогічних конфліктах, тому що вони завжди мають виховне значення.

Функціональними наслідками конфліктів є таке:

1. Проблема вирішується таким шляхом, що влаштовує всі сторони, і в результаті люди почувають себе причетними до вирішення важливої для них проблеми.

2. Спільно прийняте рішення швидше і краще втілюється в життя.

3. Сторони здобувають досвід співробітництва у вирішенні проблемних питань і можуть використовувати його в майбутньому. Ефективне подолання конфліктів між керівниками і підлеглими, викладачами і студентами руйнує так званий синдром покірності — страх відкрито висловлювати свою думку, відмінну від думки «старших».

5. Поліпшуються відносини між людьми.

6. Люди перестають розглядати наявність розбіжностей як «зло», що завжди призводить до поганих наслідків.

Дисфункціональними наслідками конфліктів є:

1. Непродуктивні, конкурентні відносини між людьми.

2. Відсутність прагнення до співробітництва, добрих взаємин.

3. Уявлення про протилежну сторону як «ворога», про свою позицію — як про винятково позитивну, а позицію опонента — тільки як негативну.

4. Згортання чи повне припинення взаємодії з іншою стороною, що перешкоджає досягненню спільних цілей.

5. Переконання, що «перемога» у конфлікті є важливішою, ніж вирішення реальної проблеми.

6. Почуття образи, незадоволеності, поганий настрій, зниження мотивації навчальної діяльності (в учнів).

Розрізняють організаційні (адміністративні) та міжособистісні методи управління конфліктами.