Три основні помилки яких треба уникнути

Перша помилка. «Або виграєш, або програєш» («Або тільки я правий, а ти не правий; або тільки ти правий, а я не правий»). Ілюзія того, що тільки одна з конфліктуючих сторін може бути права в конфлікті, а інша - завжди не права, заважає людям домовитися. Дійсно, нікому не хочеться визнати себе неправим. Якщо ви побачите, що взаємодія між дітьми приймає напрямок «Я правий, ти не правий», поясните їм, що тут немає правих і винуватих. Кожна людина має право прагнути до власних цілей і задовольняти свої бажання, важливо тільки домагатися цього так, щоб враховувати мети і бажання інших.

Друга помилка: «Ти - погана людина». Часто конфлікти між людьми розв’язуються не конструктивно тому, що один з учасників доводить собі й іншим, що його супротивник - погана людина і що конфлікт викликаний тим, що в партнера важкий характер. Наприклад, від одного зі своїх вихованців ви чуєте таку репліку; «А Сергій сам в усьому винен! Він завжди перший починає! Він - зла людина!» Цю фразу ви коректно парируєте: «Давай не будемо нікого обвинувачувати! Усі люди мають як гарні, так і погані риси характеру, - і ви, і я! Давайте виробимо загальне рішення!»

Третя помилка: «Камінь спотикання». Можливо, у процесі переговорів з’ясувалося, що об’єкт конфлікту - досить серйозна перешкода до досягнення угоди. Тоді в багатьох присутніх може виникнути відчуття, що необхідно або терпіти, або розірвати відносини.

3 крок: «Виговориться». На цьому етапі перед учасниками конфлікту і перед вами як посередником стоїть задача: виявити об'єкт сварки і сформулювати проблему. Так, у нашому прикладі такою об'єктивною проблемою виступає недовіра дітей друг до друга, їхнє невміння піти назустріч бажанням один одного. Дайте їм виговоритися, цілком висловити свою позицію і вислухати позицію іншого. При формулюванні проблеми вчить дітей бути доброзичливими друг до друга, показуйте, що треба поважати один одного.

4 крок: «Угода». У розмові настає момент, коли учасники виговорилися, «полегшили души». Вони психологічно готові до примирення. Вони заспокоюються, знижується напруженість. Їм самим набридло сваритися або вони просто утомилися. Але в будь-якому випадку настає момент для складання угоди.

Приготуйте папір і ручки. Текст документа повинний містити рішення переговорів і опис того, що, як і коли повинні робити кожна з конфліктуючих сторін для здійснення ухвалення рішення. Нехай кожен учасник напише свій текст: чого він чекає від своїх партнерів і що він міг би зробити сам. Потім організуйте обговорення, у якому тексти будуть об’єднані і виникає загальний єдиний текст. Корисно повісити угоду в класі, щоб усі її бачили. Через якийсь час організуйте вторинне обговорення: як виконується рішення, сформульоване в угоді. Використовуючи методику посередництва в конфлікті, необхідно дотримувати наступних рад.

Порада перша: підготуйтеся до посередницької ролі. Дійсно, посередництво в нашій педагогічній практиці - справа незвична. Щоб повірити в ефективність пропонованого методу, попередньо використайте його дома, якщо виникає конфлікт. І тільки після того, як ви спробували свої сили в посередницькій діяльності і переконалися в силі методики, починайте роботу зі школярами.

Порада друга: стимулюйте діалог. Якщо хтось з підлітків замовчав, задайте йому нейтральне питання. Якщо розмова зайшла в тупик, можете повторити одну з останніх сказаних фраз: «Сергію, ти сказав, що...»

Порада третя: підтримуйте тенденцію до позитива, що почав виявлятися в розмові. Наприклад, один їхній ваших вихованців сказав: «Добре, я розумію Сергія, він хотів просто покататися, а треба було попросить у Вадика, щоб він дозволив...» Зміцните виникле взаєморозуміння, покажіть хлопцям способи, що допомагають їм краще зрозуміти один одного.

Порада четверта: не приймайте рішення самі, а тільки обережно підтримуйте діалог. Вироблення угоди - задача, яку учні повинні вирішити самостійно[15, с. 72-76].

Позитивні виховні результати, які досягаються при використанні методики посередництва в конфлікті. По-перше, вихованці, та й педагог, одержують особистий досвід розв’язання конфліктної ситуації не за допомогою покарань, докорів і доган, а «мирним» шляхом. Під час бесіди учні зможуть зрозуміти не тільки один одного, але і вчителя. Вони зрозуміють, наприклад, що вчитель піклується про них, що складності в їхніх взаєминах його турбують. Вони зможуть зрозуміти, нарешті, що він щиро хоче їм допомогти.

По-друге, учні одержать досвід участі в конфлікті без взаємних докорів і погроз, без застосування силових прийомів. Безсумнівно, також, що уміння аналізувати власну позицію і позицію опонента придадуться їм у житті.

По-третє, досить один - два рази розібрати шкільний конфлікт між дітьми, як потім уже вони самі, без участі вчителя, зможуть розібратися у своїх справах, не прибігаючи до кулачного бою. Крім того, клас, як правило, стає більш дружним. Говорячи словами В.О.Сухомлинського: “Попереджуючи конфлікт педагог не тільки зберігає, але й створює виховну силу колективу. ” [19 с.147].