Володимир Самійленко зростав, оточений українською стихією, зокрема чумацькими піснями дядька, бабусиними казками; прилучився до записування народних пісень. Провідне розмислово-інтелектуальне начало поетової лірики розвинулось у привабливу ідеалістичну концепцію божественого походження та високого призначення «пісні-чарівниці». Багатофункціональним є в Самійленка образ пісні. Вона — і віддзеркалення людського буття у «земній темниці», джерело емоційної розради, заохочення до праці, засіб об'єктивації суб'єктивних переживань, синонім творчості, навіть посланець космосу, позаземних «кращих мирів». Такий філософізм був уже нетрадиційним для української лірики.
47….