Варіант 31

Схвильована мама, дивлячись у вічі психологу, питала: „Чому, ну чому він так?” Говорила вона про свого 6-річного сина, Петра. Після завершення зміни у санаторії, де він самостійно лікувався і відпочивав, син заявив: „Мама, я не хочу додому, залиш мене тут.” Мати прийняла ці слова близько до серця. Вона розповіла і про інші випадки, коли син не прислуховувася до її слів, а робив усе навпаки і наперекір. „Буває, приляжу відпочити, бо валюсь з ніг від втоми, прошу не заважати, а він ніби наумисно починає робити усе, щоб я не заснула. Його молодший брат і той розумніший. Немає в Петра чуйності, м’якості, якийсь він насторожений, колючий, агресивний. А може він нас не любить?”

Щоб продовжити розмову, психолог попросив принести малюнок сім’ї, намальований хлопчиком. Малюнок підтвердив розповідь матері: усі фігури розхристані, різкі, з розчепіреними руками, з великими пальцями і розхристаним волоссям на голові. Себе хлопчик спочатку не намалював, а лише після наполягання мами додав своє зображення між татом і мамою, також розхристане і розчепірене. Фігура молодшого брата набагато більша, ніж власна. Бабцю і дідуся, з якими він живе разом у двокімнатній квартирі, він навіть не згадав.

У ході розмови мама згадала, що коли старшому ще не виповнилось і двох років, вона завагітнила. Дідо з бабцею дуже засмутились, бо й так тісно, але молоді не звернули на це уваги. Правда, ті виявились принциповими і після народження другої дитини „на руки не взяли ні одного, ні другого”. Молодшого не можна було залишити без уваги, а ось старший страждав – всім було не до нього.

ПИТАННЯ:

1. Враховуючи вікові особливості, поясніть суть проблемної ситуації.

2. У чому причини дивної поведінки хлопця?

3. Датйте психологічну інтерпретацію взаємостосунків матері з сином.

4. Які помилки допустила мати та як їх виправити?

5. Що про дану проблему написано у психологічній літературі?