Варіант 26

До психолога звернулась мама Сашка, 7-класника.

„Хлопець добрий, ласкавий, веселий. Особливою слухняністю не вирізняється, але й особливого клопоту не завдає. Швидкий, рухливий, він і побавитись встигає, і допомогти по господарству. Батько тішиться, що росте зміна. Одна лише біда. Систематично трапляється з ним одна й та сама історія. У неділю стане ні світ ні зоря і біжить на рибалку, або в ліс, або кудись з друзями, і гоняє до самого вечора, що і додому загнати не можна. А в понеділок ледь встає і жаліється, що болить голова, не хоче йти до школи. Я не дуже вірю у ці болячки, тому відправляю до школи. Я і сама працюю у школі, що ж я буду казати, якщо він буде пропускати.

Останнім часом у сім’ї навіть конфлікти почались. Моя свекруха кричить, що я – дуже жорстока людина, якщо хвору дитину не жалію. Та й чоловік часом вступається за сина, бо хлопець дійсно подібний на хворого: блідий, замучений, зі сінцями під очима. Вчителі також жаліються. Кажуть, що Сашко сидить на уроці, „як з хреста знятий”, чому я не покажу його лікарям – можливо, дитина хвора. Я вже й сама не знаю, що думати. З одного боку, коли бачиш, як на другий день після хвороби Сашко готовий встати з першими півнями, щоб піти на рибалку, виникає питання, чи він не прикидається. З другого – а якщо дійсно хворий? Я ж потім собі це не пробачу.”

ПИТАННЯ:

1. Враховуючи вікові особливості, поясніть суть проблемної ситуації.

2. Які гіпотези Ви маєте стосовно причин такої поведінки хлопця?

3. Про що б Ви хотіли додатково запитати мати?

4. Як допомогти матері у даній ситуації?

5. Що про дану проблему написано у психологічній літературі?