Педагогічна система Жан-Жака Руссо

Жан-Жак Руссо виходив з ідеї природної досконалості дітей. На його думку, виховання не повинно заважати розвитку цієї досконалості, а тому слід надавати дітям повну свободу, пристосовуючись до їх уподобань та інтересам. Ці ідеї Руссо поклали початок розробці теорії «вільного виховання» і педоцентрізма в педагогічній науці, згідно з якими виховання має слідувати виключно за інтересами і бажаннями дітей і сприяти їх розвитку.
Жан-Жак Руссо виклав педагогічні погляди в книзі «Еміль, або Про виховання». Руссо критикує книжковий характер навчання, відірваний від життя, пропонує навчати того, що дитині цікаво, щоб дитина була сам активний в процесі навчання і виховання; треба довіряти дитині його самовиховання. Руссо був поборником розвитку у дітей самостійного мислення, наполягаючи на активізації навчання, його зв'язку з життям, зособистісним досвідом дитини, особливе значення надавав трудовому вихованню.
Педагогічні принципи Ж.-Ж. Руссо такі.
1.Содержаніе і методика навчання повинні сприяти розвитку самодіяльності та активності учня. Учня в процесі навчання завжди треба ставити в положення дослідника, який сам ніби відкриває наукові істини. «Нехай він, - писав Руссо, - досягає знання не через вас, а через самого себе, нехай він не заучує науку, а вигадує її сам».
2.Знанія слід отримувати не з книг, а з життя. Книжковий характер навчання, відірваність від життя, від практики - неприпустимі і згубні.
3.Надо вчити всіх не одному і тому ж, а вчити тому, що цікаво саме конкретній людині, що відповідає його нахилам, тоді дитина буде активний у своєму розвитку і навчанні.
4. Необхідно розвивати в учня спостережливість, активність, самостійність суджень на основі безпосереднього спілкування з природою, життям, практикою. [3]
Педагогічна система Генріха Песталоцці - XIX століття.
Ідеї ​​Руссо отримали подальший розвиток і практичне втілення в працях швейцарського педагога Генріха Песталоцці (1746-1827), який стверджував, що мета навчання - у розвитку людяності, в гармонійному розвитку всіх сил і здібностей людини. Він вважав, що виховання повинно бути природосообразно: воно покликане розвивати властиві людській природі духовні і фізичні сили у відповідності зі властивим дитині прагненням до всебічної діяльності. Головна заслуга Песталоцці в тому, що він є одним з основоположників дидактики початкового навчання. Його теорія елементарної освіти включає розумовий, моральний, фізичний і трудове виховання, яке здійснюється в тісному зв'язку і взаємодії, щоб у результаті отримати гармонійно розвиненої людини. Його ідею розвиваючого навчання К.Д. Ушинський називав великим відкриттям. Песталоцці розробив методику навчання дітей рахунку, вимірюванню й мови, розширив елементарні відомості навчання, включивши до нього відомості з геометрії, географії, а також малювання, співи і гімнастику.
Генріх Песталоцці у своєму творі «Лингард і Гертруда» розвивав ідеї про гуманне характері виховання, доброзичливому ставленні до дітей, прищепленні їм співчуття і співчутливості до людей як основи їх морального розвитку. У практичній педагогічній діяльності Песталоцці намагався поєднати навчання і виховання дітей з організацією їхньої посильної праці, використовував виховну роль дитячого співтовариства, що отримав згодом назву виховного колективу, для морального формування своїх вихованців.
Педагогічні принципи Г. Песталоцці такі.
1. Будь-яке навчання повинно грунтуватися на спостереженні і досвіді і лише потім підніматися до висновків і узагальнень.
2. Процес навчання повинен будуватися шляхом послідовного переходу від частини до цілого.
3. Основою навчання є наочність. Без застосування наочності можна домогтися правильних уявлень, розвитку мислення й мови.
4. Необхідно боротися з Вербалізм, «словесної безстрасністю освіти, здатної формувати лише порожніх базік» і т.д.