Діагностика

Специфічних діагностичних маркерів ВІЛ-енцефалопатії не існує. Діагноз базується на анамнестичних та фізикальних даних. Всі діти, які народжені ВІЛ позитивними жінками, до встановлення остаточного інфекційного статусу, а також ВІЛ-інфіковані діти потребують проведення систематичного моніторингу фізичного, моторного, нервово-психічного та розумового розвитку за участю невролога, психіатра, психолога, логопеда, педагога згідно стандартів для дітей різник вікових груп.

Додаткові методи дослідження нервової системи при підозрі на розвиток ВІЛ-енцефалопатії.

1. Комп’ютерна томографія головного мозку/ магнітно резонансна томографія головного мозку. Найбільш типовими змінами, що вказують на користь діагнозу ВІЛ-енцефалопатія є:

× атрофія мозку/ мозочку

× вентрикулоділятація

× вогнищеві зміни у білій речовині головного мозку

× вогнища звапнення в базальних гангліях.

2. Дослідження спинномозкової рідини. Часто-густо в дитини спостерігається нормальний ліквор. Зміни ліквору, притаманні ВІЛ-енцефалопатії, можуть супроводжуватись наступними ознаками:

× збільшення вмісту білка (білково-клітинна дисоціація)

× помірний лімфоцитарний плеоцитоз.

Для підтвердження діагнозу доцільним є визначення кількості РНК ВІЛ в спиномозковій рідині.

3. Дослідження з метою виключення опортуністичних інфекцій (таблиця 4 даного розділу).

4. Електроенцефалографія:

× можуть зустрічатись вогнища патологічного збудження мозку.