ВІЛ-енцефалопатія

Синдром ураження нервової системи, що виникає в наслідок безпосередньої руйнівної дії ВІЛ на центральну нервову систему і проявляється у формі емоційних, когнітивних, рухомих, мовних порушень, негативних змін в здатності до навчання, опануванні навиків, поведінці.

Аналіз світового досвіду свідчить, що на початку епідемії ВІЛ-інфекції

у 50-90 % дітей спостерігались важкі неврологічні прояви, пов’язані з розвитком ВІЛ-енцефалопатії.

Розширення доступу до АРВ терапії зменшило ризик ускладнень із боку нервової системи до 16-23% (J AIDS Hum Retroviral 1997;14:442-50).

Однак, не всі антиретровірусні препарати здатні проходити гематоенцефалічний бар’єр, що призводить до створення окремого резервуару ВІЛ в організмі.

Клінічні прояви ВІЛ-енцефалопатії є ознакою СНІДу, найбільш важкий її перебіг притаманний дітям раннього віку, які отримали інфекцію вертикальним шляхом. (Am J Dis Child 1988;142:1).

Важкість клінічних проявів ВІЛ-енцефалопатії у дитини залежить від:

× стадії хвороби, імунного статусу, рівня вірусного навантаження у матері

× строків реалізації і темпів прогресування ВІЛ-інфекції в дитини.

Варіанти перебігу та клінічні прояви ВІЛ-енцефалопатії надані в таблиці 1.

Клінічні варіанти та ознаки ВІЛ-енцефалопатії у дітей.

Таблиця 1