Гіпонатріемія

Натрій переважно знаходиться в позаклітинному просторі, лише 9% - входить до складу внутрішньо-клітинної рідини. В нормі, вміст натрію в сироватці крові становить 130-140 мекв/л.

Причини розвитку гіпонатріемії:

× порушення секреції антидіуретичного гормону (адренальна недостатність, ураження центральної нервової системи та легенів, частіше інфекційного ґенезу)

× втрата рідини та солей при хронічних діареях

× недостатнє споживання рідини

× прийом діуретиків

Клініка гіпонатріемії.

Симптоми з’являються за умови, коли концентрація натрію в плазмі крові знижується до рівня менше 120мекв/л. В ситуаціях, коли концентрація натрію знижується дуже швидко, ознаки гіпонатріемії можуть спостерігатись і при більш високому його вмісті.

Клінічні ознаки гіпонатріемії.

Таблиця 1

Діагностика.

1. Виключити артефакти.

При збільшенні об’єму плазми за рахунок ліпідів (метаболічний синдром) і білків – зменшується кількість води. Концентрація натрію, яка визначається в одиниці об’єму плазми, може штучно занижуватись (псевдогіпонатріемія), особливо на тлі підвищеного рівня тригліцерідів. Збільшення концентрації тригліцерідів на 1 г/л призводить до зменшення концентрації натрію на 2 мекв/л. Збільшення концентрації осмотично-активних речовин (глюкози, манітолу, гліцерину) в міжклітинному просторі за градієнтом концентрації виштовхує воду з клітин і вона «розводить» натрій. В результаті – розвиток гіпонатріемії при нормальній або підвищеній осмолярності плазми.

2. Якщо щільність сечі менше 1003, необхідно шукати причини водної інтоксикації:

× неадекватна інфузійна терапія

× застосування сумішей для харчування немовлят, які не здатні достатньо розчинятись

× надлишок чистої води в раціоні дитини раннього віку

× інтенсивне застосування очисних клізм з водою

× патологічна полідипсія у дітей з ураженнями нервової системи.

За відсутності зазначених причин, можливо використати алгоритм діагностики гіпонатріемії, який базується на об’ємі циркулюючої крові хворого.