Французький костюм періоду революції

Велика французька революція 1789 р. закріпила у Франції перемогу капіталістичних відносин над феодальними.

У Європі стала витати ідея спрощення стилю життя. Лікарі, філософи почали говорити про шкоду корсетів, вузького взуття на каблуках і... здобули перемогу.

У цей період відбувається спрощення асортиментів шитих виробів, тканин, прикрас, з’являються нові форми та нові колірні поєднання. З костюма йдуть шовк, парча, оксамит, дорогі мережива й прикраси, каркасна основа, перуки.

В жіночій моді вкотре протягом історії виникає захоплення античними формами: античні сукні, легкі форми, світлі тонкі тканини, безкаблучні сандалії, класичні прості зачіски на античний манер.

В одязі революціонерів — санкюлотів відбивається прагнення до простоти, зручності, лаконічності форм. Відчутно вплив народного костюма. Великого значення набуває символіка кольору, що несе революційно-патріотичні ідеї. Якобинці носили вовняні шапки фригійських рабів з червоно-біло-синьою кокардою. Замість коротких вузьких кюлотів вони носили довгі панталони, за що їх і назвали санкюлотами.

Як взуття носили дерев'яні черевики сабо, а також чоботи.

Колірне рішення: червоне, синє, біле (символічні кольори революції).

Обидва костюми — чоловічий і жіночий — лягли в основу костюмів посадових і громадських осіб цього періоду.

Починаючи з 1789 року і до кінця 18 ст. відбуваються постійні, майже щомісячні зміни в моді. Для того щоб описати костюм деякого парижанина, мало знати його естетичні смаки, потрібно знати його політичні вподобання. В цей період відсутній єдиний стиль в костюмі, це період постійних перемін та пошуків.

Французький костюм періоду революції перебував під впливом класицизму, що затверджує нові естетичні подання й нову форму костюма без каркаса й багатовікової пишності прикрас. У жіночому одязі — це тонке муслінове або батистове світле плаття без обробки й прикрас, надівається на трико або на оголене тіло (найбільше екстремальний варіант – напівпрозоре). Висока лінія талії визначає співвідношення пропорцій короткого ліфа й довгої прямої спідниці: 1:6 у фас і 1:7 з боку спини (завдяки невеликому шлейфу позаду). М'який ліф із глибоким вирізом, плавно спадаюча, закладена позаду зустрічними складками спідниця, колір, колорит і фактура тканини нагадують античний костюм. Роль гіматиїв, палл і інших верхніх античних одеж виконують найтонші індійські кашемірові шалі. Червоні, блакитні, бірюзові, ясно-коричневі з облямівкою орнаменту, вони покривають шию, плечі, виразно завершуючи прекрасний образ. Шалі – єдиний «зігріваючий» елемент жіночого костюма, який досить часто доводив своїх господарок до застудних та запальних захворювань в зимових умовах.

Головні убори також наслідували античної форми — обручі, сітки, діадеми, пишні пов'язки зі страусовим пір'ям, оксамитові й шовкові стрічки підтримували зачіски із грецьким вузлом або короткі кучеряві стрижки.

Чоловічий костюм. Паризькі франти носили вузькі облягаючи штани-кюлоти до середини литки, смугасті панчохи та смугастий довгий фрак. В руках – тростинка.

Головні убори – капелюх, схожий на треуголку з круглою верхівкою.

Жіноче взуття. В 1790-х намічається повернення до античних ідеалів: жінки починають носити сандалії, однак частіше відкриті вирізи підшивалися вишитим шовком, щоб сховати голу стопу. Багато хто навіть знатні жінки ходять босоніж. Одна французька красуня в 1799 р. з’явилася на державному прийомі у відкритих сандаліях та з кільцями на пальцях ніг.

Однак таке відверте взуття на офіційному рівні заборонене, і тоді в моду входять туфлі, які мають закриту союзку та імітують ремінці грецьких сандалій. Такі туфлі - плоскі на низькому каблуці, світлих тонів - носили з панчохами тілесного кольору, щоб максимально досягти ефекту оголеної ноги. Жіночі туфлі 1790-х років були вузькі та мали загострену носкову частину. Наприкінці декади носкова частина жіночого взуття округлюється.

Француженки носять м’які туфлі без каблука на тонкій підошві. І хоча Франція диктує моду світові, англійки та американки воліють носити більш практичне взуття на невеликому каблучку.

Чоловіче взуття – туфлі на низькому каблуці з великою пряжкою на підйомі, а також тонкі чоботи з відворотами. Каблук в чоловічому взутті зник навіть раніше ніж в жіночому. До кінця 18 ст. домінуючим кольором чоловічого взуття стає чорний, а після 1800 року чорний колір стає єдиним для повсякденного вуличного чоловічого взуття.