Під організуванням розуміють вид управлінської діяльності, який відображає процес створення структури управління організацією.
Воно має два аспекти:
· Поділ організації на підрозділи відповідно до цілей і стратегій
· Установлення взаємовідносин повноважень вищих та нищих рівнів управління, забезпечення можливостей розподілу і координації завдань.
Організування базується на трьох категоріях:
· Повноваження – це обмежене право використовувати ресурси підприємства і спрямовувати зусилля підлеглих працівників на виконання завдань. Повноваження делегують посаді а не особі.
· Відповідальність – це покладений на посадову особу обов’язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх позитивне розв’язання. Відповідальність має подвійну властивість, з одного боку посадова особа що приймає повноваження одночасно отримує у повному обсязі і відповідальність. З іншого боку за керівником який делегує повноваження повністю зберігається відповідальність. Такий подвійний характер відповідальності забезпечує якісне виконання повноважень
· Делегування – є передачею завдань і повноважень особі яка бере на себе відповідальність за їх виконання. З іншого боку делегування –це акт який перетворює людину в керівника.
Виділяють 2 концепції передачі повноважень:
1. Класична концепція, коли повноваження передаються від вищого рівня до нищого
2. Концепція обмежених повноважень. Відповідно до цієї концепції підлеглий має можливість відхиляти вимоги керівника.
Повноваження –це права які делегуються, а влада – це можливість впливати, реальна здатність діяти і змінювати ситуації.
У менеджменті розрізняють лінійні і фундаментальні повноваження.
Фундаментальні повноваження делегуються менеджером вищого рівня управління, який керує певною функцією менеджменту менеджеру нижчого рівня управління, який керує аналогічною функцією.






