Під час прийому відвідувачів мовлення посадової особи

має характеризуватися такими рисами:

• голос не повинен форсуватися та напружуватися, причому

до кінця фрази голос знижується;

• темп мовлення слід вибирати залежно від тематики,

ситуації, індивідуальних рис мовця.

Мовленнєвий етикет

Мовленнєвий етикет – це мовні формули вітання, про-

Щання, звертання, висловлення сумніву, підтвердження,

Згоди, незгоди та ін.

Етикет (від франц. étiquette – встромляти) має широке

Тлумачення: від “зведення норм поведінки, порядок дій і правила

Чемності при дворах монархів, титулованих осіб (придворний

Етикет), а також у дипломатичних колах” до “усталених норм

Поведінки і правил ввічливості в якому-небудь товаристві”.

Мовленнєвий етикет тісно пов’язаний з культурою мовлення

І є виразником загальної культури.

Український мовленнєвий етикет історично має такі ознаки,

Як увічливість (ввічливість), ґречність, чемність, вихованість,

Тактовність, обхідливість, коректність, делікатність, прия-

Зність, звичайність. Усі слова, що характеризують мовленнєвий

Етикет, становлять синонімічний ряд з домінантою ввічливість.

Доречним буде з’ясування значень окремих слів. Так, обхід-

Ливість – увічливість, привітність у поводженні з людьми. А

Приязність – це приязнь, дружня прихильність, симпатія до

Когось, дружелюбність, привітність. Звичайність – вихованість,

Ввічливість, уважність до кого-, чого-небудь, делікатність.

У кінці словникової статті “Практичного словника синонімів

Української мови” С. Караванського (1993 р.) з домінантою

ввічливість додається “пор. люб’язний”. Знаходимо: “люб’я´ з-

ний, любий, привітний, ласкавий, уважний, кн. обхідливий;

люб’язни´ й б.з. (безпідставно занедбане слово), любий, милий”.

Слово ґречний уживається в українській мові з XVII століття,

Утворено від злиття давнього прийменника к з давальним

Відмінком іменника речи (к речи – до речі).

Зустрічаючись з колегами, з керівником, ми вітаємось: уран-

ці – “Добрий ранок”; “Доброго ранку” вже стало традиційним;

удень – “Добрий день”; “Доброго дня”; “Добридень”; увечері –

“Добрий вечір”; “Доброго вечора”; “Добривечір”. У всіх

Словосполученнях присутній корінь добр-. Вживаючи форму

Називного відмінка, ми констатуємо факт щодо ранку, дня чи

Вечора. Використовуючи форму родового відмінка, ми бажаємо

Один одному доброго ранку, дня чи вечора.

Вітання доповнюється звертанням, яке може містити ім’я або

Ім’я, по батькові. Разом із власними іменами використовуються

загальні слова:

* іменники пане, пані, панове; добродію, добродійко, добро-