Психопрофілактична робота

В організаційно-методичних цілях єдиний процес психопрофілактики в оперативно-рятувальній службі поділяється на три основних види:

первинна психопрофілактика – система заходів, які проявляються у: професійному відборі та психологічному супроводженні службової діяльності; просвіті особового складу щодо причин психологічного неблагополуччя, відхилень у психоемоційних станах та адаптації; допомогу в організації здорового способу життя та психогігієни[1] професійної діяльності; навчанні формам та методам саморегуляції, своєчасного звернення до фахівців за консультацією в ситуаціях, що створюють підвищений ризик розвитку психогенних розладів;

вторинна психопрофілактика – система заходів спеціалізованої психологічної допомоги – психодіагностики, психокорекції, психотерапії, психофармакології, що забезпечують найбільш раннє виявлення та ефективну корекцію чи нейтралізацію негативних психічних станів і відновлення працездатності;

третинна психопрофілактика – система заходів, спрямованих на соціально-медичну реабілітацію колишніх працівників з клінічними проявами психічної патології, що виникла під час проходження служби, обмеження їх психічної інвалідизації.

Суб’єкти психопрофілактичної роботи:

Керівники усіх рівнів системи МНС України, фахівці Центрів психологічного забезпечення та роботи з особовим складом (далі - Центр) при ГУ (У) МНС України та Центрів психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору.

Об’єкти психопрофілактичної роботи:

Кандидати на службу та навчання у вищих навчальних закладах МНС України, працівники, члени їх сімей.

Провідною є первинна психопрофілактика, тому, що вона охоплює всі об’єкти, та здійснюється всіма суб’єктами психопрофілактичної роботи. Вторинна психопрофілактика здійснюються фахівцями Центрів психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору і Центрів. Третинна психопрофілактика: медичний патронат здійснюється фахівцями Центрів психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору, соціально-психологічний патронат – спеціалістами підрозділів по роботі з особовим складом.

Принципи психопрофілактичної роботи:

добровільності;

гуманізму;

законності;

об’єктивності;

науковості;

дотримання норм професійної етики, деонтології й прав людини;

комплексності (спрямованість усіх профілактичних заходів одночасно на особистість та її оточення (соціальне середовище), що передбачає тісну вза­ємодію в роботі всіх суб’єктів психопрофілактики);

своєчасності (здійснення заходів первинної психопрофілактики серед здоро­вих людей, вторинної – на найбільш ранніх етапах формування чи виникнення негативних психічних станів або порушень);

активності та безперервності (всі заходи мають здійснюватись регулярно та планомірно, без залежності від видимого благополуччя в стані психічного здо­ров’я особового складу, з постійним пошуком нових шляхів проведення психо­профілактики);

ефективності (при проведенні будь-яких заходів психопрофілактики орієнтуватись на головний критерій – їхню ефективність).

ПСИХОПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ в системі МНС України повинні здійснюватись на п’яти рівнях:

організаційно-нормативному;

психолого-педагогічному;

психологічному;

медико-профілактичному;

науково-методичному.

Заходи організаційно-нормативного рівня повинні забезпечувати відповідність нормативної бази психопрофілактичних заходів чинному законодавству і передбачають:

1. Нормативне забезпечення організаційно-управлінських заходів;

2. Забезпечення наявності психотехнологій, ефективних психодіагностичних методик, тематичних тренінгів з психотерапевтичної роботи, практичних навчальних курсів з надання психологічної допомоги та методичних рекомендацій, необхідних для ефективного вирішення основних завдань оперативно-рятувальної служби.

Заходи психолого-педагогічного рівня здійснюються з метою психологічного просвітництва, формування стану психологічної готовності працівників оперативно-рятувальної служби до дій у складних та екстремальних умовах і передбачають:

1. Навчання керівників усіх рангів "менеджменту безпеки", тобто знанням, вмінням і навичкам постановки та вирішення управлінських задач, пов'язаних із забезпеченням безпеки працівників.

2. Навчання працівників оперативно-рятувальної служби тактиці, методам і прийомам забезпечення особистої безпеки в специфічних умовах професійної діяльності та в повсякденному житті; формування психологічних установок та готовності працівників щодо забезпечення:

особистої професійно-моральної безпеки - професійно грамотним діям в умовах психологічного тиску з боку постраждалих;

особистої психологічної безпеки - вмінню й навичкам психологічної самодіагностики та саморегуляції для нейтралізації негативних наслідків стресових ситуацій та емоційно-психологічних навантажень, особливо при роботі в екстремальних умовах;

особистої фізичної безпеки у професійній діяльності та поза службою.

3. Навчання керівників усіх рангів та працівників оперативно-рятувальної служби за допомогою тренінгових технологій практичним навичкам протидії стресам, поліпшення особистої і професійної комунікації, уміння вирішувати проблеми внутрішньоколективних відносин, формувати та підтримувати належний соціально-психологічний клімат у службових колективах.

4. Навчання психологів системи МНС України основним прийомам психологічної допомоги та психокорекції, організація тематичних тренінгів з психокорекційної роботи, практичних курсів з надання психологічної допомоги.

Заходи психологічного рівня передбачають використання стандартизованих, спеціалізованих психотехнологій:

професійно-психологічного відбору та розстановки кадрів;

сприяння адаптації працівників у колективі;

контролю за рівнем психологічної готовності до виконання професійних обов'язків;

ранньої діагностики негативних психічних станів;

здійснення профілактики негативних наслідків психотравмуючих впливів та професійної деформації;

полегшення емоційного реагування на стресогенні ситуації та запобігання накопиченню негативного емоційного заряду;

створення позитивного морально-психологічного клімату та безконфліктних службово-особистісних стосунків у колективі.

Заходи психологічного рівня спрямовані на вдосконалення поведінкових установок працівників, на збереження життя і здоров'я в екстремальних умовах, на підтримку професійно-психологічної готовності у вигляді системи правил і техніки поведінки із забезпечення особистої безпеки працівників у складних штатних і позаштатних службових ситуаціях та поділяються на планові та ситуаційні.

Планові заходи здійснюються за такими напрямками:

робота з “групою посиленої психологічної уваги”;

психологічне супроводження службової діяльності;

проведення обов’язкових заходів для працівників, які здійснюють службові завдання, знаходяться під психологічним тиском різного роду в межах службових завдань;

проведення занять з питань психологічної саморегуляції особового складу в ході службової діяльності та за її межами, релаксації та психоемоційного розвантаження працівників та інше;

психологічне супроводження службових розслідувань за фактами надзвичайних подій серед особового складу.

Ситуаційні заходи включають обов’язкові психокорекційні заходи, такі як дебрифінг, формуючий процесінг, деф’юзінг, рефреймінг, індивідуальні корекційні або діагностичні бесіди з працівниками оперативно-рятувальної служби після гострих стресогенних ситуацій у службовій діяльності.

Заходи медико-профілактичного рівня передбачають поєднання форм та методів лікувальної та профілактичної роботи. У багатьох випадках загострення соматичних захворювань настає після чергової емоційно-стресової ситуації. Психосоматична патологія включає захворювання органів та систем, які пов’язані із психологічними або патопсихологічними змінами особистості під впливом хвороби. Розвиток психосоматичних захворювань обумовлюється комплексом причин, включаючи дію психотравмуючих факторів. Навіть самі незначні порушення психічної діяльності, що виникають у працівників оперативно-рятувальних служб, можуть призвести до тяжких наслідків, у тому числі й до виникнення аутоагресивних тенденцій. У зв’язку з цим основним завданням лікувально-профілактичних закладів системи МНС України є:

психофізіологічне обстеження при проходженні ВЛК;

медико-психологічне супроводження працівників;

організація санітарно-епідеміологічного нагляду;

психотерапевтична допомога та реабілітація працівників, які отримали посттравматичні стресові розлади (ПТСР);

виявлення нервово-психічних порушень на ранніх етапах їх виникнення;

надання адекватної лікувальної допомоги;

медико-психологічна та психіатрична реабілітація працівників, які хворіють.

Для успішного вирішення проблем ранньої діагностики нервово-психічних розладів, станів психоемоційного напруження, факторів суїцидального ризику серед особового складу необхідно проведення:

динамічного нагляду за працівниками;

порівняльної оцінки стану психічного здоров’я у різних професійних та вікових групах;

повноцінних щорічних психопрофілактичних оглядів.

Метою масових психопрофілактичних оглядів повинно бути визначення характерологічних та психофізіологічних властивостей працівників оперативно-ряувальних служб для напрацювання рекомендацій із створення оптимальних умов їх професійної діяльності.

Під час проведення психопрофілактичних оглядів можливе також виявлення на момент обстеження транзисторних (порушення мозкового кровообігу), перехідних, поодиноких порушень, які в майбутньому можуть якщо й не сформуватися в конкретну психічну патологію, то, принаймні, стати постійним “фактором ризику” для працівника. Щодо осіб, у яких виявлено транзисторні відхилення, слід негайно вимагати об’єктивну інформацію від психологів підрозділів психологічного забезпечення, керівників, співробітників, а при нагальності й від близьких родичів.

Щодо окремих представників оперативно-рятувальних спеціальностей, пов’язаних з діяльністю в екстремальних умовах, осіб, віднесених до групи посиленої психологічної уваги, суб’єктів з вираженими ознаками професійної деформації та девіантної поведінки, дезадаптивними психологічними станами, працівників, які зазнали психотравмуючого впливу, можливе здійснення спеціалізованих, поглиблених психопрофілактичних заходів.

Заходи науково-методичного та аналітичного рівня дають можливість виявляти негативні чинники професійної діяльності працівників оперативно-рятувальних служб, аналізувати досвід існуючих психопрофілактичних заходів, визначати причини їх неефективності і в подальшому планувати роботу з усунення недоліків. Вони, зокрема, передбачають:

1. Збір, вивчення та аналіз інформації з проблем збереження життя і здоров'я працівників в екстремальних оперативно-службових умовах, у складних штатних та позаштатних службових ситуаціях і в побуті (вивчення умов діяльності працівників оперативно-рятувальних служб дозволить з'ясувати шкідливі чинники професійної діяльності працівників оперативно-рятувальних служб, які можна усунути цілком, максимально чи частково, а які взагалі не можуть бути усунені).

2. Розробка тематичних тренінгів психотерапевтичного спрямування, практичних навчальних курсів та методичних рекомендацій з надання психологічної допомоги.

3. Розробка, адаптація та впровадження новітніх ефективних психодіагностичних методик.

Таким чином, на перше місце психопрофілактичної роботи в системі МНС України висувається психологічна допомога працівникам у повсякденних та надзвичайних ситуаціях, а також іншим особам, які знаходяться у сфері інтересу професійної діяльності психологів МНС України. Треба також зазначити, що надання психологічної допомоги в системі МНС України регламентується відповідними наказами, розпорядженнями та іншими документами МНС України.