Для заправляння автомобілів стиснутим природним газом

Після заїзду автомобіля в бокс і підключення роздавального шланга встановлюють важіль керувального клапана. Стиснутий природний газ із резервуарів, проходячи по газопроводу, надходить у балони автомобіля. Внаслідок спадання тиску газу в резервуарах автоматично вимикається один із незалежних циліндрів компресора до балонів автомобіля, і тиск газу в них доводиться до потрібного рівня.

Кожен циліндр компресора наповнює балони одного автомобіля. Поворотом важеля керувального клапана у відповідне положення припиняють подачу газу в балони автомобіля. Водночас від’єднуються газопроводи резервуарів і компресора. Працюючий компресор у цей час доводить тиск газу у сховищі до потрібного рівня і вимикається автоматично.

Друга схема (рис. 5.20, б) передбачає використання двох компресорів, увімкнених послідовно. Станція має головний газопровід 1, три зблокованих компресори 3, додатковий компресор 2, резервуари 4 для зберігання газу, клапан 5 вимикання розподільника. Після вмикання газороздавального шланга до балонів автомобіля і відкриття вимикального клапана стиснутого природного газу газ надходить із одного циліндра додаткового компресора. У цей компресор він надходить із резервуарів, які поповнюються за допомогою основного компресора. Станція працює автоматично.

В окремих випадках для заправлення газобалонних автомобілів застосовують пересувні газокомпресорні установки, які здійснюють стиск газу до 35 МПа безпосередньо біля споживача. За їх допомогою можливо заправляти автомобілі газом, поза режимом холостих пробігів. Компресор моделі 2РО-3/350, що становить основу таких установок, за 16 годин роботи заправляє 22 автомобіля.

Для дозаправлення газобалонних автомобілів на лінії використовуються спеціальні установки, у яких газ перебуває в акумуляторних агрегатах під тиском 26…35 МПа. Для таких же цілей застосовують батареї стандартних автомобільних балонів з тиском 20 МПа, установлених на спеціально обладнаних для цього автомобілях.

Наповнення балонів автомобіля стисненим газом при дозаправленні здійснюється під дією перепаду тисків між акумулятором установки й балонами автомобіля. Для наближеного визначення кількості газу V (м³), заправленого в балони автомобіля, а також для обліку витраченого газу користуються формулою

(5.1)

де V_б – об’єм балона, л; n – число балонів на автомобілі;

p₁ і p₂ – початковий і кінцевий тиск газу в балонах, бар;

z₁, z₂ – коефіцієнти, що враховують температурне розширення газу.

Відповідно до Правил Держтехнагляду й безпечної експлуатації судин і пристроїв, що працюють під тиском, автомобільні балони для стислого природного газу повинні піддаватися періодичному огляду на спеціальних пунктах. Строк огляду для балонів з легованої сталі один раз в 5 років, для балонів з вуглеводної сталі один раз в 3 роки.

Контрольні запитання

5.1. Яке основне устаткування та інструменти, використовуються при виконанні мастильних робіт в підприємствах автомобильного транспорту?

5.2. Яка будова та як здійснюється експлуатація гаражного змащувального обладнання для технічного обслуговування автомобілів?

5.3. Як працюють маслороздавальної колонки та гаражні мастильні нагнітачі?

5.4. Як працює нагнітач мастил із пневматичним приводом?

5.5. Які установки для дозування рідких мастил вам відомі?

5.6. Як побудовані спеціалізовані пости для заміни мастил в агрегатах автомобілів?

5.7. Як здійснюється збір відпрацьованих масел на підприємствах автомобільного транспорту?

Розділ 6