Приклад

Інвестор купив 100 акцій компанії Widget по $50 за штуку. Початковий рівень маржі 60 %. Тобто інвестор повинен заплатити брокерській фірмі $3000(60 100 акц. $50). Решта вартості, $2000 [(1-0,6) 100 акц. $50], покривається за рахунок позики від брокерської фірми.

Та якщо ринковий курс акцій впаде до $25 за штуку, то фактична маржа знизиться до 20 % [($2500-$2000)/$2500]. Якщо курс впаде до $15, то вартість активу складатиме $1500, тобто вартість застави нижче розмірів позики на $500 ($2000 - $1500).

Щоб застрахувати себе від збитків, брокери вимагають від інвесторів підтримувати розрахункове значення фактичної маржі на рахунку на певному відсотковому рівні або вище за нього. Цей відсоток відомий як мінімальний необхідний рівень маржі (підтримуюча маржа). Якщо значення фактичної маржі на рахунку клієнта спадає нижче цього рівня, то брокерська фірма робить запит на збільшення маржі, тобто вимагає довнести на рахунок гроші (варіаційна маржа), або покрити частину позики, або продати деякі ЦП і за рахунок цих коштів покрити частину позики. Якщо інвестор не виконує цих вимог, то брокерська фірма самостійно продає ЦП, щоб довести рівень фактичної маржі до необхідного.

Якщо акції не падають, а, навпаки, зростають у ціні, то інвестор може зняти з рахунку частину прироста, тому що фактична маржа на його рахунку піднялась вище вимагаємого рівня, тобто на рахунку клієнта надлишок маржі.

Такі угоди зазвичай укладаються в розрахунку на підвищення курсу в майбутньому, тобто поточний курс вважається занизьким. Це стратегія «бика», біржового торгівця, який грає на підвищення цін.