Валютні ризики

Валютними ринками називають офіційні центри, де зосереджена купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. З інституційної точки зору валютні ринки – це сукупність банків, бірж і компаній, які займаються валютними операціями і підтримують між собою регулярний зв'язок (телекси, телефони, комп'ютери, супутники). Значна кількість операцій валютного ринку здійснюється за допомогою спеціалізованих посередницьких (брокерських) фірм.

Валюта – іноземні грошові одиниці, виражені в них цінні папери, засоби платежу, а також дорогоцінні метали.

Для скорочення назв валют на міжнародному валютному ринку використовують коди ISO (або SWIFT – міжнародна електронна система для валютних переказів Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications – товариство міжнародних міжбанківських фінансових телекомунікацій, членом якої є НБУ і провідні банки України). Існує загальноприйнята світова норма позначення курсів валют. Наприклад, вираз USD/CHF вказує на кількість швейцарських франків за один долар США. Важливо запам'ятати, що в цій системі позначення валюта, код якої записано ліворуч, називається основною або базовою (база котирування), валюта, код якої записано праворуч, – змінною (валюта котирування). Значення змінної валюти завжди «плаває», значення базової валюти має одиничну базу.

Пряме котирування – кількість одиниць національної валюти за одиницю іноземної.

Непряме (обернене) – кількість одиниць іноземної валюти за одиницю національної.

Світовий грошовий товар – носій міжнародних валютних відносин (обслуговує міжнародні економічні, політичні та культурні відносини) приймається кожною країною як еквівалент вивезеного нею багатства (першим було золото; далі кредитні гроші (векселі, чеки, депозити).
Валюта в широкому розумінні означає грошову одиницю будь–якої країни (долар, фунт стерлінгів). Проте нерідко використовується для позначення коштів, виражених в грошових одиницях тільки іноземних держав чи міжнародних організацій – готівки, вкладів на банківських рахунках, платіжних документів (векселів, чеків тощо), тобто як грошей інших країн.

Класифікація видів валют залежно від:

1) емітента валютних коштів валюта поділяється на:

- національну валюту - встановлена законом грошова одиниця певної країни та той чи інший її тип;

- іноземну валюту - грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються в міжнародних розрахунках;

- міжнародну (регіональну) валюту - міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, засіб платежу: СДР, ЄВРО (з 1 січня 1999 року запроваджена замість ЕКЮ).

СДР (SDR- Special Drawing Right - спеціальні права запозичення) – міжнародні платіжні засоби, які використовуються МВФ для безготівкових міжнародних розрахунків через записи на спеціальних рахунках та як розрахункова одиниця МВФ. Штаб-квартира МВФ, до складу якого входять 160 країн, знаходиться у Вашингтоні.

Вартість СДР розраховується на основі стандартного «кошика» основних світових валют. Частка валюти певної країни визначається за питомою вагою ВНП цієї країни в загальному ВНП країн з «кошика».

ЕКЮ – регіональна міжнародна розрахункова одиниця, що була введена в 1979 р. у межах Європейської валютної системи і пізніше стала розрахунковою одиницею Валютного союзу країн ЄС (сьогодні це ЄВРО).

1ЕКЮ=1ЄВРО з 1 січня 1999року. З 2002 року ЄВРО існує у готівковому вигляді;

2) ступеня конвертування валют:

- вільно конвертовані валюти (обмін без обмежень на будь-які іноземні валюти - це долар, ієна, англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк, євро – використовуються для здійснення платежів за міжнародними угодами, активно купуються і продаються на головних валютних ринках).

В останній редакції Статуту МВФ поняття «вільно конвертована валюта» замінене на «вільно використовувана валюта»;
- частково конвертовані валюти (у країнах, де зберігаються валютні обмеження – це валюти, які обмінюються тільки на деякі інші валюти і мають валютні обмеження не за всіма валютними операціями або тільки для нерезидентів). Вона поділяється на зовнішньо конвертовану і внутрішньо конвертовану;

- неконвертовані валюти (замкнуті валюти, у країнах, де для резидентів та нерезидентів уведена заборона обміну валют);

3) матеріально-речової форми:

- готівкова (банкноти);

- безготівкова (форекс);

4) відношення до курсів інших валют:

- сильна (тверда) – стабільний валютний курс, рух якого відбувається відповідно до фундаментальних макроекономічних закономірностей.
- слабка (м’яка);

5) принципу побудови:

- кошикового типу (СДР), яка складається з декількох валют;
- звичайна;

6) відношення до валютних запасів країни:

- резервна валюта – в ній центральні банки інших держав накопичують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків у зовнішньоторговельних операціях;

- інші валюти;

7) конвертованість валюти – це здібність резидентів та нерезидентів вільно без обмежень обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами.
Конвертованість за поточними операціями – відсутність обмежень на платежі і трансферти за поточними міжнародними операціями, пов’язаними з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переказами доходів та трансфертів (вимога МВФ до країн-членів).

Конвертованість за капітальними операціями – відсутність обмежень на платежі та трансферти за міжнародними операціями, пов’язаними з рухом капіталу – прямі та портфельні інвестиції, кредити та капітальні гранти.

Повна конвертованість – відсутність будь-якого контролю та яких-небудь обмежень за поточними та капітальними операціями.

Внутрішня конвертованість – право резидентів купувати, бути власником і здійснювати операції в країні з активами у формі валюти та банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті (в країнах з перехідною економікою) (обмежена на Україні).

Зовнішня конвертованість – право резидентів робити операції з іноземною валютою з нерезидентами (існує на Україні).