1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 18, 21, 22, 23
Тема 7. Доплати і надбавки до заробітної плати та їх мотивуюча роль
Мета: поглибити, закріпити та систематизувати знання про доплати і надбавки до заробітної плати.
План вивчення теми
1. Доплати та надбавки до заробітної плати: сутність і класифікація.
2. Поняття та ознаки соціальних пільг, їх класифікація.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Доплати та надбавки — це самостійний елемент заробітної плати з погляду її структури. Водночас вони є складовою тарифної системи.
З огляду на функціональне призначення доплати та надбавки є тим елементом тарифної системи, за допомогою якого компенсують суттєві відхилення від умов роботи, які визнаються нормальними й безпосередньо не враховуються в тарифних ставках і посадових окладах.
Визначення переліку, розмірів доплат і надбавок та умов їх запровадження — це виключне право підприємства, яке реалізується в ході переговорів між роботодавцем і профспілковим або іншим уповноваженим до представництва органом і закріплюється в колективному договорі. Водночас розміри доплат і надбавок не можуть бути меншими за передбачені законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
|
|
Обмежувачами встановлення доплат і надбавок є економічна та соціальна доцільність і фінансові можливості підприємства.
Розглядаючи сутність надбавок, зазначимо, що вони пов’язані з якістю роботи конкретного працівника, мають чітко виражений стимулювальний характер, і перелік їх, що склався на практиці, достатньо обмежений. Найсуттєвішими серед них є надбавки:
· за високу професійну майстерність робітників;
· за високі досягнення в праці службовців;
· за вислугу років;
· за виконання особливо важливої чи особливо термінової роботи;
· за знання й використання в роботі іноземних мов.
Доплати можна класифікувати за різними ознаками, а передусім за ознакою сфери трудової діяльності. За цією ознакою їх розподіляють на дві значні групи:
· доплати, які не залежать від сфери трудової діяльності;
· доплати, що застосовуються тільки в певних сферах прикладання праці.
До першої групи належать доплати:
· за роботу в понаднормовий час;
· за роботу у вихідні і святкові дні;
· особам, які не досягли вісімнадцяти років, за скороченої тривалості їхньої щоденної роботи;
· робітникам, які через виробничу необхідність виконують роботи за нижчими тарифними розрядами (тобто виплата різниці між тарифною ставкою робітника виходячи з його фактичного розряду і тарифною ставкою, установленою для роботи, що виконується);
· за час простою не з вини працівника;
|
|
· у разі невиконання норм виробітку та виготовлення бракованої продукції не з вини працівника.
Доплати, що існують у певних сферах діяльності, у свою чергу, можна поділити на три групи.
Перша група включає доплати, що мають водночас і стимулювальний, і компенсаційний характер, тобто доплати, що заохочуватимуть до розширення професійного (посадового) профілю, інтенсифікації праці тощо. До цієї групи належать доплати:
· за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників;
· за суміщення професій (посад);
· за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт;
· на період освоєння нових норм трудових затрат;
· бригадирам з робітників, якщо їх не звільнено від основної роботи;
· за завідування господарством;
· за виконання обов’язків майстра навчальних майстерень;
· за керівництво підсобним сільським господарством;
· за ведення діловодства та бухгалтерського обліку;
· за обслуговування обчислювальної техніки.
До другої групи належать компенсаційні доплати за умови праці, що відхиляються від нормальних. Найвагомішими з-поміж них є доплати:
· за роботу в нічний час;
· за роботу у важких, шкідливих для здоров’я та особливо важких і шкідливих умовах праці;
· за інтенсивність праці;
· за перевезення небезпечних вантажів;
· за виконання робіт тільки в нічний час (наприклад, у тунелях і підземних територіях метрополітенів).
Третя група включає доплати, пов’язані з особливим характером виконуваних робіт (сезонністю, віддаленістю, невизначеністю об’єкта роботи тощо), а саме:
· за багатозмінний режим роботи;
· за роботу у вихідні дні, що є робочими за графіком (текстильна промисловість);
· водіям службових легкових автомобілів за ненормований робочий день, а також водіям, які працюють на інших автомобілях в експедиціях і розвідувальних партіях, зайнятих на геологічних, топографічних та інших роботах у кочових умовах;
· за дні відпочинку (відгулу), що надаються за роботу понад нормальну тривалість робочого часу за вахтового методу організації робіт або за підсумковим обліком робочого часу і в інших подібних випадках;
· за роботу понад нормальну тривалість робочого часу в період масового приймання й закладання на зберігання сільськогосподарської продукції;
· за працю понад нормальну тривалість робочого часу;
· плавскладу суден рибної промисловості, а також буксирно-транспортних і службово-допоміжних суден;
· за обслуговування тварин на відгінних пасовищах;
· за роз’їзний характер праці.
Ця класифікація дає уявлення про склад доплат і надбавок, що використовувалися підприємствами України в останні десятиліття.
Для характеристики соціальних пільг важливо виділити їх основні ознаки.
По-перше, пільги спрямовуються на більш повне задоволення інтересів суб'єктів, полегшення умов їх життєдіяльності. Метою встановлення пільг є соціальний захист, поліпшення становища окремих категорій громадян.
По-друге, вони є своєрідним відхиленням від єдиних положень нормативного характеру та виступають способом юридичної диференціації прав громадян, елементом їх спеціального правового статусу.
По-третє, соціальні пільги виступають правомірними винятками виконання особою обов'язків, передбачених законодавством.
І, по-четверте, вони закріплюються переважно у законах, якими визначаються особливості спеціального правового статусу певних категорій громадян.
Соціальними пільгами є ті, що надаються для життєзабезпечення громадян у зв'язку із зниженням рівня їх доходів нижче прожиткового мінімуму або втратою (зниженням) працездатності. Ці пільги належать до видів соціального забезпечення. Правовою підставою надання громадянам соціальних пільг є: 1) настання соціального ризику за обставин, передбачених у законодавстві; 2) наявність у особи особливих заслуг перед державою, пов'язаних з такими публічними подіями державного чи міжнародного значення, як воєнні дії, техногенні катастрофи, стихійні лиха тощо.
|
|
Отже, соціальна пільга — це законодавче звільнення (повне чи часткове) особи від виконання нею свого обов'язку або надання їй додаткових прав при настанні соціального ризику чи за наявності у такої особи значних заслуг перед державою, пов'язаних з певними публічними подіями.
Соціальні пільги є додатковим видом соціального забезпечення; вони надаються незалежно від того, одержує особа пенсію, допомоги чи заробітну плату. їх роль полягає у забезпеченні додаткової підтримки особам, у яких пенсія та заробітна плата є меншими від прожиткового мінімуму. Соціальні пільги спрямовані на реалізацію конституційного права кожного громадянина на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
На відміну від соціальних, професійними вважаються пільги, які не залежать від настання соціального ризику і пов'язані з професійною діяльністю їх одержувачів. Вони надаються державою з метою матеріально-побутового забезпечення працівників окремих професій (наприклад, пільги військовослужбовцям, суддям, службовим особам органів внутрішніх справ, медичним працівникам тощо) та є додатковим стимулом, заохоченням таких працівників до належного виконання ними своїх трудових обов'язків або компенсацією за відповідні умови праці. Професійні пільги не є видом соціального забезпечення, а отже, не можуть бути предметом нашого розгляду. Збереження професійних пільг — це лише право держави, а не її обов'язок.
Диференціація соціальних пільг у законодавстві здійснюється за суб'єктами, яким вони надаються. Передбачено надання пільг: ветеранам війни; ветеранам праці; особам, які мають особливі заслуги перед державою; багатодітним сім'ям; особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи; дітям-сиротам; реабілітованим особам, пенсіонерам, інвалідам, дітям-інвалідам та ін.
|
|
За терміном надання соціальні пільги можна класифікувати на: постійні, що надаються впродовж тривалого часу; тимчасові, що надають на певний обумовлений період. Окремо виділяють так звані надзвичайні пільги. Вони надаються у зв'язку з певними обставинами.
За ступенем персоніфікації соціальні пільги поділяють на одноособові (наприклад, пільга щодо оплати медикаментів, забезпечення санаторно-курортним лікуванням) та сімейні (пільга на оплату житлово-комунальних послуг). З огляду на періодичність виплати виділяють одноразові (забезпечення спецавтотранспортом) та щомісячні (оплата житла) пільги.
І нарешті, за змістом усі соціальні пільги можна поділити на: житлово-комунальні, медико-реабілітаційні, транспортні, соціально-побутові, пенсійні та соціально-трудові.
Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
1. Самостійно опрацювати питання «Соціальні пільги як інструмент управління трудовою мотивацією».
2. Скласти термінологічний словник.
Питання для самоконтролю
1. У чому полягає відмінність доплат і надбавок від тарифу?
2. Пояснить чим відрізняються доплати від надбавок.
3. За якими ознаками здійснюється класифікація надбавок?
4. Дайте характеристику доплат, які мають водночас і стимулювальний, і компенсаційний характер.