Яка встановлена відповідальність за порушення охорони праці

Опорні поняття теми: Поняття, державна політика, правове регулювання, значення охорони праці по трудовому праву. Законодавство про охорону праці. Гарантії прав працівників на охорону праці та здоров’я на виробництві. Організаційно-правові форми забезпечення охорони праці. Організація охорони праці працівників на підприємстві. Норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії. Інструктаж і навчання працівників таким правилам. Забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту. Особливості охорони праці окремих категорій осіб. Спеціальні правила охорони праці на важких, небезпечних та шкідливих роботах. Встановлення обов'язкових медичних оглядів. Особлива охорона праці жінок. Спеціальні гарантії в області охорони праці для неповнолітніх і осіб зі зниженою працездатністю. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, пов’язаних з виробництвом. Державний нагляд і контроль, громадський контроль за додержанням трудового законодавства і законодавства про охорону праці. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.

Методичні рекомендації:

Під час самостійної роботи студент, курсант, слухач повинен ознайомитися з рекомендованою літературою і нормативним матеріалом. При вивченні теми необхідно з'ясувати зміст інституту охорони праці. Потрібно розрізняти охорону праці в широкому значенні – як сукупність соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних та інших заходів в поєднанні з правовими нормами і охорону праці у вузькому значенні – як інститут трудового права. Курсантам, студентам, слухачам необхідно мати на увазі, що цей інститут містить в собі як норми, закріплені в Конституції України, КЗпП України, Законі України від 14 жовтня 1992 р. "Про охорону праці", так і в підзаконних актах – положеннях, правилах, інструкціях, локальних норма­тивних актах і угодах про охорону праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві покладається на роботодавця. Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці.

Роботодавець зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища.

Забороняється допуск до роботи осіб, що не пройшли навчання, інструктаж або перевірку знань з питань охорони праці. На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної безпеки.

Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Обов'язкові медичні огляди провадяться згідно з Положенням про медичний огляд працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 р. № 45.

Роботодавець зобов'язаний відшкодувати працівнику шкоду, заподіяну здоров'ю, а тому необхідно вивчити Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної здоров'ю працівника у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472.

Завдання для самостійної роботи:

1. Який існує порядок проведення розслідування нещасних випадків на виробництві?

2. На яких роботах працівникам видається спецодяг та інші засоби індивідуального захисту? Наведіть приклади.

3. До якої відповідальності можна притягувати працівників за недотримання правил охорони праці?

ТЕМА 17

ТРУДОВІ СПОРИ

Питання:

1. Поняття трудового спору.

2. Органи, які розглядають трудові спори.

3. Організація комісій по трудових спорах.

4. Порядок і строки розгляду трудового спору в КТС.

5. Розгляд трудових спорів у судах.

6. Трудові спори що підлягають безпосередньому розглядові у судах.

7. Поновлення на роботі.

Опорні поняття теми: поняття трудових спорів: індивідуальних і колективних; загальний порядок вирішення індивідуальних трудових спорів; комісія з трудових спорів (порядок обрання і компетенція); розгляд індивідуальних трудових спорів судами; поновлення на роботу; оплата вимушеного прогулу.

Методичні рекомендації:

Трудові спори – це спори, що виникають із правовідносин сфери трудового права. Вирішуються вони у встановленому порядку в передбаченому правом органі.

Курсанти, студенти, слухачі повинні знати види трудових спорів та їх класифікацію: за суб'єктами; за характером спору; за видом спірних правовідносин; за порядком розгляду (підвідомчість).

За суб'єктами, по яким виник спір, усі трудові спори діляться наіндивідуальні і колективні. В індивідуальних спорах захищаються суб'єктивні права конкретного працівника, його законні інтереси. У колективних же спорах захищаються права, повноваження й інтереси всього колективу або його частини.

За характером спору всі трудові спори поділяються на два види: 1) спори про застосування норм, встановлених трудовим законодавством, колективними або трудовими договорами, соціально-партнерськими угодами про права й обов'язки; 2) спори про встановлення нових або зміну існуючих соціально-економічних умов праці і побуту, не урегульованих законодавством.

За правовідносинами,із якихможе виникнути спір, усі трудові спори діляться на:

1) спори з трудових правовідносин (їх абсолютна більшість);

2) спори з правовідносин по працевлаштуванню;

3) спори з правовідносин по нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства і правил охорони праці;

4) спори з правовідносин по підготовці кадрів і підвищенню кваліфікації на виробництві;

5) спори з правовідносин по відшкодуванню матеріальних збитків працівником підприємства;

6) спори з правовідносин по відшкодуванню підприємством шкоди працівнику в зв'язку з ушкодженням його здоров'я на роботі або порушенням його права на працю;

7) спори з правовідносин профоргану з роботодавцем з питань праці, побуту, культури;

8) спори з правовідносин трудового колективу з роботодавцем.

За ознакою підвідомчості трудові спори розглядаються:

а) в загальному порядку;

б) в судовому порядку;

в) в особливому порядку.

Курсантам, студентам, слухачам необхідно уважно ознайомитися з судовою практикою розгляду трудових спорів і всі теоретичні та нормативні положення з даної теми проілюструвати матеріалами практики.

Завдання для самостійної роботи:

1. Поняття трудових спорів.

2. Причини трудових спорів.

3. Нормативні акти по розгляду трудових спорів.

4. Класифікація трудових спорів.

5. Органи по розгляду індивідуальних і колективних трудових спорів.

6. Підвідомчість індивідуальних трудових спорів.

7. Порядок розгляду спорів в КТС.

8. Особливості судового розгляду трудових спорів.

9. Особливості розгляду індивідуальних трудових спорів деяких категорій працівників вищими органами.

ТЕМА 18