Подвійний характер праці і два періоди в житті людства

Кожна соціально-економічна модель має власні особливості розуміння і організації господарського життя, у тому числі його основи - трудової діяльності. В православній моделі господарювання і відповідній їй теоретичній думці - богословській, філософській, економічній, склалася самобутня концепція праці. Висловлена в теорії і втілена на практиці, вона на багато століть випередила концепцію якості трудового життя, одну з найбільш значущіших розробок західного менеджменту кінця ХХ століття.

Осмислення православної моделі праці сьогодні надзвичайно важливо, оскільки саме вона є для нас ментальною, а, значить, найзрозумілішою і близькою, не дивлячись на істотний розрив між реальною практикою існування цієї моделі і сьогоднішньою практикою праці. Саме ця модель є тим ідеалом, до якого необхідно прагнути. Це є основою виходу з кризи і подальшого розвитку українського суспільства і економіки.

На жаль, протягом останніх десятиріч в свідомості українців і росіян відбулося жахливе спотворення значення і цінності праці: чесна праця, праця духовна, інтелектуальна знецінюється, оскільки не має гідної оплати, моральна, творча основа праці перекривається необхідністю заробляти на життя, в суспільстві культивується гонитва за прибутком, наживою. Про це свідчать як соціологічні опитування, проведені відомими соціологічними центрами, так і наші дослідження.

Результати всеросійського опиту суспільної думки, проведеного в 2003 році показали: більше 80% опитаних вважають, що сьогодні робота рідко приносить людям радість, моральне задоволення; 47% опитаних вважають, що сьогодні росіяни стали працювати гірше, чим раніше. За думкою опитаних погіршення якості праці – це слідство макро- і мікро- економічного контексту трудової діяльності [63]. Опитування мотивів сучасних українців, проведене нами у 2007 році, (в опитуванні брало участь 300 осіб: працівники залізничного транспорту, студенти вузу) показало, що працюючі розділилися на дві майже рівні групи: одна – це ті, хто має високу трудову мотивацію, і друга – низьку, що характеризується невірним представленням значення, цілі, результатів і результативності праці. У студентській молоді ситуація виявилася набагато гірше: тільки 12,5% мають позитивну трудову мотивацію, у інших 87,5% опитаних уявлення про працю спотворено. Якщо так піде далі, то про якісне зростання економіки України треба буде забути: без ефективної, чесної, творчої і сттворюючої, гідно оплачуваної праці воно неможливе. І причина спотворення цінності, значення праці не тільки в області економіки, але і в області моральності суспільства.

Основою для осмислення суті і призначення праці, її місця в житті окремої людини і суспільства у філософській, богословській, науковій думці із затвердженням християнства як державної релігії і виникненням християнської цивілізації на багато століть стало її біблійне розуміння. Християнське розуміння праці для різних його конфесій (православ'я, католицизму, протестантизму) має як загальні риси, так і відмінності. Але саме відмінності відображають специфіку, унікальність певної цивілізації, соціально-економічної моделі. Спершу зупинимося на спільному.

Подвійний характер праці і два періоди в житті людства. В біблійному розумінні (звичайно єдиному для всіх християнських конфесій) праця має подвійний характер. З одного боку — це необхідний і разом з тим тяжкий спосіб матеріального забезпечення життя. З другого боку - це спосіб життєдіяльності людини, яка реалізовує і затверджує свою людську суть, своє призначення. Як зрозуміти таку подвійність? Її можна осмислити, тільки прийнявши відповідну періодизацію в житті людства.

Християнство розділяє все людське минуле на два етапи - «райський», в якому ще не було гріху, смерті, хвороб, боротьби за фізичне виживання, і всю решту людської історії, що почалася після гріхопадіння прародителів. В райський період, який предстає ідеальним образом людського буття, людина, творчо впливаючи на світ, повинна була з любов'ю перетворювати його, «обробляти» і «берегти» землю.

Як говорив св. Максим Ісповедник (VII ст.), „человек был призван всю Вселенную превратить в рай, силой знания проникнуть в небесные сферы чувственного бытия, объединить и одухотворить все творение" [цит. за 40]. Завдяки цій здатності бути „творческим "сотрудником" Богу, созидать еще не бывшее, в человеке, созданном «по образу и подобию Божию», и проявляется его богоподобие” [цит. за 40]. Це положення розділяють християнські богослови всіх конфесій.

Так, великий православний містик і богослов св. Григорій Палама говорив зокрема, що „благодаря способности творческого труда человек превосходит ангелов, и что творчество всегда «Богостремительно», всегда результат "синергии", соединения двух воль - Божественной и человеческой”[цит. за 40].

Та ж думка проводилася відвіку і в католицькій традиції. І в сучасному католицизмі проповідь праці зайняла особливе місце. Для протестантизму ідея творчого покликання і, зокрема, професійного покликання також мала основоположне значення.

Після гріхопадіння людей характер праці змінився, з щасливої і радісної творчої співучасті в задумах Творця вона перетворюється на обов'язок людини. Тепер людям необхідно працювати не тільки через свою природну здібність до праці, але і для того, щоб забезпечувати свою життєдіяльність, біологічне існування і соціальну практику: «в поте лица твоего будешь есть хлеб, доколе не возвратишься в землю, из которой ты взят, ибо прах ты и в прах возвратишься» (Быт. 3, 19) [8].