Роль навчання у психічному розвитку дошкільника

У психічному розвитку дитини навчання відіграє провідну роль. З раннього віку вона вчиться в дорослих не ли­ше ходити, правильно використовувати предмети, говори­ти, але і думати, відчувати, керувати своєю поведінкою. Тобто не лише практичні, але й психічні її дії формуються в результаті навчання. Далеко не завжди воно буває на­лежно усвідомленим. Часто дорослі вчать дітей стихійно, не усвідомлюючи того. Думка, що дитина нібито може са­мостійно, без допомоги дорослих навчитися малювати, чи­тати, рахувати, розв'язувати арифметичні задачі, глибоко помилкова. Відомі непоодинокі факти, що відбувається, коли дитина росте, позбавленою впливу дорослого, люд­ського суспільства.

Навчання дітей має відбуватися не стихійно, а ціле­спрямовано, бути пройнятим піклуванням про повноцін­ний їх розвиток. Для цього необхідно знати, як співвідно­сяться між собою навчання і розвиток, зважати на їх взає­мозв'язок, ретельно добираючи зміст і методи навчання дитини на різних етапах її життя. Як свідчить досвід, чим молодша дитина, тим простіші, елементарніші знан­ня і вміння, які вона засвоює. Тому недоцільно показува­ти 2-річній дитині, як писати, 4-річній розповідати про будову атомного ядра. Методи навчання також необхідно співвідносити з віком. Наприклад, словесних пояснень того, як потрібно малювати людину, 3-річна дитина не зрозуміє, одначе намагатиметься наслідувати такі дії до­рослого.

Ці факти ще не означають, що навчання буде успіш­ним, якщо максимально відповідатиме рівню психічного розвитку дитини. Психічний розвиток не відбувається сам по собі, незалежно від навчання. Дитина розвивається, засвоюючи суспільний досвід, оволодіваючи різноманітни­ми властивими людині діями. Цей досвід вона отримує, ви­робляє в собі у процесі навчання. Провідну роль навчання у розвитку обґрунтував один із засновників дитячої психоло­гії JI. Виготський. Навчання, за його твердженням, повин­не враховувати досягнутий рівень розвитку, однак не для того, щоб на тому зупинитися, а щоб зрозуміти, куди спря­мувати розвиток, яким повинен бути наступний крок. Нав­чання завжди має випереджувати психічний розвиток, вес­ти його за собою. Тому, зауваживши, що дитина почала впізнавати в накреслених каракулях знайомі предмети (м'ячик, дим, дядю), необхідно переходити до цілеспрямо­ваного їх зображення. Так можна і потрібно починати вчи­ти дитину ставити перед собою мету (намалювати м'ячик).

Те, чого дитина досягла до моменту навчання, JI. Ви­готський назвав зоною актуального розвитку. На його думку, розвиток також впливає на навчання, оскільки від­бувається за певними закономірностями. Тому він крити­кував два намагання: розглядати розвиток відірвано від навчання (Ж. Піаже) або ототожнювати його з навчанням (Е. Торндайк).

Цією проблематикою переймався і український психо­лог Павло Блонський (1884-1942), який розкрив складне співвідношення між знаннями і мисленням: оволодіння знаннями є необхідною умовою розвитку мислення, а поза мислительним процесом не може бути засвоєння знань. Проблеми навчання і розвитку досліджували Д. Ельконін, В. Давидов, П. Гальперін, Г. Костюк та ін. психологи.