Усвідомлення дошкільниками словникового складу мови

Оволодіння мовленням, яке успішно відбувається у дошкільному віці, суттєво випереджає усвідомлення мов­ної діяльності і лексичного складу мовлення. Тривалий час у процесі спілкування дитина орієнтується не на нього, а на предметну ситуацію, яка визначає розуміння нею слів. Однак усвідомлення словникового складу мови по­трібне їй для оволодіння грамотою. Без спеціального на­вчання дитина ставиться до речення як до єдиного смисло­вого цілого, єдиного словесного комплексу, який визначає цілісну ситуацію, реальну дію і подію.

3-7-річна дитина, як свідчать дослідження, за необхід­ності виділити слова в реченні орієнтується на ситуацію, про яку у ньому йдеться. Тому у відповідь на питання, скільки слів у реченні, вона повторює все речення. Наприк­лад, стверджує, що у реченні «Дівчинка пішла в сад» одне слово, і повторює його. Однак якщо у бесіді з дітьми вико­ристовувати елементи навчання (повторні, навідні питання, зразок правильного виокремлення слів, похвалу або нега­тивну оцінку результатів), деякі з них переходять на вищий рівень аналізу речення. Діти до 5-ти років аналізують пред­метний зміст окресленої у реченні ситуації. Наприклад, у реченні «Віта годувала братика» виокремлюють: перше сло­во - «Віта», друге - «Віта годувала братика», що є першим кроком до виокремлення слів як елементів мовної дійсності. Діти молодшого, середнього і старшого віку починають ви­значати інтонаційно-смислові групи підмета і присудка: у реченні, наприклад, «Хлопчики будуть грати в м'яч» пер­шим вважають слово «хлопчики», другим - «будуть грати в м'яч». Такий тип виокремлення засвідчує перші кроки ди­тини в аналізі елементів речення. Деякі діти визначають у реченні всі категорії слів, крім сполучників і прийменни­ків. Це означає, що вони переключаються на мовну дій­сність і слова як елементи мовлення. Однак їх уявлення про мовну дійсність ще нестійкі і неусвідомлені, вони лише роз­починають виокремлювати предметні компоненти речення.

Отже, якщо дитину спонукати лише до виокремлення слів у реченні, не організовуючи її орієнтування на суттєві ознаки слова, вона дуже слабо розуміє і розрізняє дійсність мовлення.

Для формування у дошкільників уміння вичленовува- ти у мовленні слова необхідно, щоб вони були не просто звуковою сукупністю, а й мали певне значення для дити­ни. За таких умов формується досить адекватне й усвідом­лене уявлення про слово.

Під час навчання дошкільників поділу тексту на слова не обов'язково давати їм понятійні критерії мовлення, слід визначати їх шляхом наочної демонстрації, на прикладах практичного використання тощо. У такий спосіб уточню­ватимуться уявлення про слово, його значення тощо.

Діти, які починають читати, поступово усвідомлюють і словниковий склад мовлення. Стихійне формування здат­ності до його усвідомлення відбувається надзвичайно по­вільно. Прискорює цей процес спеціальне навчання, зав­дяки якому старші дошкільники починають чітко виок­ремлювати слова в реченні.