Особливості розвитку вольових дій дошкільників

Одним із перших проявів волі є розвиток довільних ру­хів. У молодших дошкільників вони ще недостатньо коор­диновані. їм важко сидіти, дотримуючись однієї пози. Для цього спочатку малюку необхідно здійснювати зоровий контроль за положенням своїх рук і ніг, пізніше вони це здійснюють на основі м’язових відчуттів.

Розвиток довільних дій відбувається у процесі наслідування, яке включає такі етапи:

1) попереднє орієнтування. У результаті спостережень дитини за діями дорослого, інших дітей у неї формується образ необхідних дій;

2) здійснення показаних малюку рухів, доведення їх до певної досконалості, порівняння рухів із зразком.

Регулятором довільних дій є сенсомоторний образ.

Успішність засвоєння довільних дій залежить від її усвідомленння. 2-річна дитина усвідомлює результат дії, од­нак ще не знає, який спосіб дії і окремі рухи слід зробити для його досягнення. Молодші дошкільники усвідомлю­ють результат і спосіб дії з предметом, але також ще не ос­мислюють окремих операцій. Середні дошкільники здатні розуміти власні рухи, навмисно відтворюють їх під час повторення дій з предметом. У старшому дошкільному ві­ці рухи стають об'єктом свідомої вольової діяльності.

Дитина у дошкільному віці вчиться досягати мети, пе­реборюючи труднощі, оволодіває вмінням контролювати свою позу, сидіти спокійно на заняттях, починає управля­ти своїми сприйманням, пам'яттю, мисленням. Приблиз­но в 4 роки вона починає ставити перед собою спеціальну мету (наприклад, запам'ятати доручення дорослого, вір­шик); у середньому і старшому дошкільному віці - нама­гається творчо підходити до розв'язання завдань, пропо­нує різні варіанти, послідовно переходить від одного етапу до іншого.

У дошкільному дитинстві змінюються не лише вольові дії, а і їх роль у поведінці дитини. Волю у молодшому дош­кільному віці становлять імпульсивні вчинки, вона прояв­ляється лише за особливо сприятливих обставин. Кіль­кість вольових проявів збільшується, але вони ще не є ви­рішальними у поведінці. Тільки у старшому дошкільному віці дитина здатна до тривалих вольових зусиль, хоча ще значно поступається школярам.

Отже, в дошкільному віці виникають і розвиваються вольові дії, основними напрямами розвитку яких є: розви­ток їх цілеспрямованості; встановлення відношень між ме­тою дій і їх мотивам; посилення регулювальної ролі мов­лення у їх виконанні.

Розвиток цілеспрямованості вольових дій

Виконання цілеспрямованих дій спостерігається вже у немовлячому віці, наприклад, коли дитина ставить мету підповзти до іграшки. Ця цілеспрямованість ще не робить дію вольовою, адже дитину приваблює предмет, а справ­жня вольова дія відбувається на основі самостійно постав­леної мети, яку сформулювала інша людина (батьки, вихо­вателі, ровесники).

Цілеспрямованість починає формуватися у ранньому віці, проявляючись здебільшого у постановці, а не у досяг­ненні мети, доведенні справи до кінця. Часто зовнішні обс­тавини відволікають дитину, спричинюють її відмову від мети. Лише у дошкільному віці діти починають виявляти вміння тривалий час діяти відповідно до мети. Здатність дошкільників утримувати її залежить від складності зав­дання і тривалості його виконання. Наприклад, жодна

3-річна дитина не змогла заповнити у певному порядку різнокольоровими фішками 156 клітинок шахової дошки, однак це завдання виявилося під силу багатьом 5-6-річним дошкільникам. Зменшення кількості клітинок до 64 зробило завдання посильним і для 4-річних дітей. Не­просто дається дітям завдання, яке вимагає складної сис­теми дій (наклеювання різних за розміром геометричних фігур за певним малюнком). Як правило, вони потребу­ють нагадувань, порад про те, що потрібно робити на кож­ному етапі. Розчленування завдання на послідовні етапи, своєчасні нагадування про способи досягнення мети допо­магають дитині організувати свої дії, підвищують їх цілес­прямованість, формують уміння виконувати їх самостійно і послідовно.

Велике значення для формування цілеспрямованості мають успіхи і невдачі при виконанні дій. На подолання труднощів і тривалість збереження мети молодшими дош­кільниками вони ще істотно не впливають. Невдачі їх не засмучують, у них ще не відбувається внутрішня боротьба мотивів. Однак уже у середньому дошкільному віці невда­чі в діяльності позбавляють дітей стимулу у досягненні ме­ти, тому якщо діяльність успішна, діти намагаються до­вести роботу до завершення. Боротьби мотивів на цьому життєвому етапі ще немає. Лише у старшому дошкільному віці виникає прагнення перебороти труднощі. За опти­мального розвитку подій діти доводять справу до кінця, невдачі псують їм настрій, породжують боротьбу мотивів. У подоланні труднощів багато старших дошкільників ви­являють значно вищий рівень цілеспрямованості, харак­терний для дітей шкільного віку.