Встановлення відношень між метою дій і їх мотивами

Розвиток волі дитини пов'язаний зі зміною мотивів по­ведінки, формуванням їх підпорядкованості. З появою ці­леспрямованості на перший план виходять найважливіші для дитини мотиви, внаслідок чого вона свідомо, не відво­лікаючись, досягає поставленої мети. Серед них особливе місце починають займати суспільні мотиви (бажання за­хистити малюка, поділитися іграшкою, бути схожим на героя казки).

Під впливом виховання дитина оволодіває вмінням підпорядковувати свої дії віддаленим від мети мотивам, зокрема суспільного характеру (зробити подарунок ма­люкам, мамі). Однак у порівняно складній і тривалій ді­яльності дошкільники середнього і навіть старшого віку пам'ятають про мотив і підпорядковують йому свої дії ли­ше у присутності дорослого, який запропонував завдан­ня. Якщо дорослий виходить з приміщення, вони беруть­ся за дії, що не відповідають завданню, або зовсім перес­тають їх виконувати. Це зумовлено сприйняттям дітьми дорослого як представника тих осіб, для яких виконуєть­ся завдання. Залишені на самоті, вони швидко втрачають мотив, перестають про нього думати. Та якщо дорослий виходить, залишаючи замість себе одного-двох дітей ви­конувати його роль, робота продовжується на тому само­му рівні. Аналогічну роль виконує і залишений на столі дорослим предмет, який нагадуватиме дітям про мету ро­боти. Це свідчить, що підпорядкування дії віддаленим мотивам, встановлення зв'язку між ними і метою (безпо­середнім результатом дії) у дошкільному віці є ще недос­татньо сформованим і вимагає підкріплення зовнішніми обставинами.

Особливого прояву волі дитини потребують ситуації, у яких збігаються два різноспрямовані мотиви, що поро­джує необхідність обирати між двома можливими рішеннями. У такій ситуації вибору неминуча боротьба мотивів, яка закінчується перемогою одного з них.

Діти раннього віку вже можуть переживати внутрішні конфлікти у зв'язку з протистоянням спонук. Однак най­частіше вони діють без свідомого вибору, під впливом сильнішої спонуки. Наприклад, за необхідності вибрати з кількох іграшок ту, що найбільше подобається, дитина розглядає їх, довго вагається, нарешті, вибирає. Коли ди­тині пропонують перейти з вибраною іграшкою до іншої кімнати, вона може, поклавши її на місце, знову поспіхом перебирати всі інші.

Інакше в аналогічній ситуації поводяться діти до­шкільного віку. Навіть молодші дошкільники свідомо ви­бирають іграшку, обґрунтовують свій вибір і без особливих вагань беруть те, чого у них на той момент немає, а вони хо­тіли б мати. Це означає, що дошкільники вже здатні зва­жити свої спонукання, свідомо віддавати перевагу одному з них. Таку розсудливість вони виявляють лише у най­простіших випадках, за необхідності здійснити вибір між однорідними бажаннями (взяти ту чи іншу іграшку). Знач­но важче їм дається раціональне рішення, якщо у ситуації збігаються доступні моральні норми, правила поведінки і ситуативні бажання. Наприклад, молодші дошкільники, як і діти раннього віку, ще не можуть перебороти бажання роздивлятися привабливий для них об'єкт, навіть якщо це суворо заборонялося дорослими. Однак із цим легко справ­ляються 3-4-річні діти. Під впливом дорослих у них мо­жуть сформуватися наміри відповідно поводити себе: не просити в магазині купити іграшки, не вимагати місця в автобусі, ділитися іграшками з іншими дітьми тощо, при­душуючи в собі імпульсивні бажання.

Можливості раціонального вибору суттєво розширю­ються у старшому дошкільному віці. Основою їх є підпо­рядкування мотивів, унаслідок чого рішення обумовлю­ється не сильнішим, а важливішим мотивом. Це стимулює розвиток самовладання, уміння стримувати ситуативні ба­жання, почуття та їхні прояви, зміцнює волю дитини. Од­нак і у старшого дошкільника вольові дії, пов'язані з ви­бором, боротьбою мотивів, не завжди вирішуються на користь більш значущого мотиву. Це залежить від інди­відуальних особливостей дитини, ситуації, у якій відбу­вається вибір, присутності дорослих людей, однолітків та їх оцінки. Дитина, залишившись наодинці, значно рідше стримує свої безпосередні спонукання, ніж перебуваючи серед однолітків або дорослих.