double arrow

Основні механізми зниження ризиків.


Розглянемо засоби управління ризику, які є найбільш універсальними та використовуваними у практичній діяльності.

¾ уникнення;

¾ попередження;

¾ прийняття (збереження чи навіть збільшення);

¾ зниження ступеня ризику (оптимізація).

Уникнення ризикуозначає просте ухилення від певного заходу, обтяженого надмірним (катастрофічним) ризиком. Однак уникнення ризику для менеджера (інвестора) нерідко означає відмову від прибутку, а це пов’язане з ризиком невикористаних можливостей.

Попередження ризику – це досить ефективний засіб, який однак лише в окремих випадках дає змогу зменшити (уникнути) ризик в менеджменті.

Прийняття (збереження чи збільшення) ступеня ризику – це залишення ризику за менеджером (інвестором), тобто на його відповідальність. Вкладаючи засоби в певну справу, менеджер має бути впевненим, що є можливості покриття можливих збитків або ж що вони йому не загрожують.

Зниження ступеня ризику може здійснюватись або шляхом його передачі, тобто зовнішніми засобами, або за допомогою внутрішніх ресурсів (самострахування), розподілу фінансових, матеріальних коштів з урахуванням принципів лімітування, диверсифікації, тобто внутрішніми засобами. До внутрішніх засобів зниження ризику відносять також здобуття додаткової інформації.

Передача ризику здійснюється або шляхом його розподілу, або через механізм зовнішнього страхування.

Розподіл ризику полягає в тому, щоб, наприклад, покласти певну частку відповідальності за ризик на того співучасника реального інвестиційного проекту, який здатний його контролювати краще від інших. Передача ризику може здійснюватись також шляхом укладення ф’ючерсного контракту.

Ф’ючерсидають змогу передавати ризик несприятливої зміни цін у майбутньому протилежній стороні торговельної угоди.

Найпоширенішою формою передачі ризику є страхування. Суть зовнішнього страхування ризику виражається в тому, що інвестор ладен відмовитися від частини доходів аби уникнути ризику, тобто він ладен заплатити за зниження рівня ризику до нуля.

Використання експерименту як чинника зниження ризику. Важливим інструментом зниження ризику в діяльності підприємця, менеджера, особливо, в умовах перехідної економіки може бути експеримент. Він може передувати розробці управлінського рішення, проводитись у процесі розробки рішення або бути результатом такого рішення.

У процесі розроблення управлінського рішення експерименти можуть проводитись в такому порядку: уявний експеримент (верифікація експертом), математичне моделювання, натурні дії з реальними об’єктами.

Використання напівнатурних чи математичних моделей дозволяє знизити не тільки ризик, а й затрати на експерименти та отримати нові знання про об’єкт дослідження. З огляду на економічну ефективність це дозволяє у проведенні маркетингової стратегії:

¾ знизити ризик вивчення – ризик помилок, пов’язаних з неправильними уявленнями про об’єкт управління;

¾ знизити ризик дії – ризик помилок управління маркетинговою стратегією фірми;

¾ забезпечити більш ранній, порівняно з конкурентами, вихід товару на ринок (це призводить до збільшення періоду монопольного положення товару на ринку, з відповідною можливістю встановлення монопольно високої ціни на цей товар, до моменту появи товару конкурентів);

¾ знизити собівартість товару, що розширює діапазон зниження цін, забезпечує більшу фінансову стійкість виробника товару в конкурентній боротьбі.

Приймаючи рішення щодо обрання способу управління ризиком, слід враховувати насамперед можливий рівень збитків та ймовірність реалізації певного типу ризику (табл. 6.1).

Таблиця 6.1.

Таблиця рішень

Градація ймовірностей / рівня збитків (грн.) Близька до нуля Низька Невелика Середня Велика Близька до одиниці
Незначні (від 0 до А1) Прийняття ризику Прийняття ризику чи створення резервів (запасів)
Малі (від А1 до А2) Створення резервів, запасів
Помірковані (від А2 до А3) Створення резервів, запасів Зовнішнє страхування чи (і) розподіл ризику Уникнення ризику
Середні (від А3 до А4) Зовнішнє страхування чи (і) розподіл ризику Уникнення ризику
Великі (від А4 до А5) Зовнішнє страхування чи розподіл ризику Уникнення ризику
Катастрофічні ( >A5 ) Зовнішнє страхування чи (та) розподіл ризику Уникнення ризику

 

Класифікуючи ризики на основі ймовірності їх реалізації та обсягів можливих збитків, можна виділити 2 граничних типи:

1. Ризики, які спричинюють окремі незначні збитки, що мають тенденцію повторюватися (рі ® 1).

2. Ризики, наслідком яких є катастрофічні за обсягом збитки, ймовірність реалізації яких незначна.

Якщо в першому випадку доцільне прийняття ризику з його оптимізуванням шляхом створення резервів коштів, то другий випадок є класичним прикладом ризику, який доцільно передавати страховику (в окремих випадках доцільно застосовувати розподіл ризику).

Більшість ризиків, які загрожують економічній діяльності, є проміжними варіантами порівняно з наведеними вище.

Природно, що кожна компанія може прийняти свою градацію рів­нів збитків та імовірностей збитків на підставі досліджень та експертних оцінок і будувати свою таблицю рішень. Підкреслимо, що в реальному житті доцільно використовувати поєднання окремих способів зниження ризику, комбінуючи зовнішні та внутрішні методи оптимізації ризику.


Сейчас читают про: