Збитки фірми та їх класифікація

Тема №4. Збитки фірми та методи управління ризиком

 

1. Збитки фірми та їх класифікація.

2. Система методів впливу на ризик.

3. Прийоми зниження ступеня ризику.

4. Фінансування ризику.

 

Збитки фірми та їх класифікація

 

У ризик-менеджменті широко застосовують термін ризик-експозиція, що описує ситуацію, у якій зацікавлені особи стикаються з можливостями зазнати збитків або отримати доходи [9, с. 181]. Ризик-експозиція характеризується цінностями, які можуть бути втрачені; загрозами для цінностей та грошовим виміром наслідків.

Якщо ризик-експозиція реалізується, то маємо збитки. При цьому, якщо ризик являє собою невизначену можливість утрат, пошкоджень і знищень, то збиток, пов’язаний з реалізацією ризику, вже є матеріальним, грошовим вираженням утрат, пошкоджень і знищень.

Усі збитки, що настільки ж різноманітні і численні, як і ризики, можна класифікувати по-різному, використовуючи різні критерії.

За розміром – найпоширенішим критерієм – усі збитки поділяють на невеликі (малі), середні, великі, катастрофічні.

За залежністю збитку від причини його виникнення всі збитки можна поділити на прямі і непрямі.

Для прямих збитків характерне те, що вони є прямим наслідком реалізації ризику.

До прямих збитків, наприклад, належать такі:

• збиток, завданий нерухомості і майну;

• збиток, завданий здоров’ю і безпеці робітників та службовців;

• збитки, пов’язані з відповідальністю товаровиробника;

• збитки, пов’язані з утратою ключових фахівців і керівників.

Непрямому збиткові обов’язково передує прямий збиток. Прикладом непрямих збитків може бути:

• утрата доходів (прибутку) фірми внаслідок повного або часткового припинення виробництва через аварію на електростанції (цьому непрямому збиткові передував прямий збиток – поломка на електростанції);

• додаткові витрати фірми, пов’язані з транспортуванням автомобіля фірми, що потрапив в аварію;

• сплата штрафів, викликаних промисловими викидами в атмосферу, і, як наслідок, підвищення тарифів;

• утрата репутації в діловому світі як результат поломки промислового зразка під час його демонстрації на промисловій виставці тощо.

За сферою виникнення всі збитки можна поділити на матеріальні, трудові, фінансові, втрат часу та спеціальні види збитків.

Матеріальні збитки мають місце у випадках, не передбачених підприємницьким проектом, додаткових витратах чи прямих збитках матеріальних об`єктів:

- зниження запланованих обсягів виробництва і реалізації продукції внаслідок зниження продуктивності праці, платоспроможного попиту, відсутності необхідної кількості сировини;

- зниження цін реалізації продукції, у зв`язку з погіршенням її якості, падінням попиту, посиленням конкуренції;

- підвищення матеріальних витрат (перевитрата матеріалів, сировини, палива, енергії);

- підвищення інших витрат (транспортних, торговельних, накладних, штрафів, витрати через стихійні лиха тощо);

- перевитрати фонду оплати праці (збільшення чисельності працівників, заробітної плати);

- оплата підвищених відрахувань і податків.

- небажане підвищення ціни товару, що не блоковане умовами договору про закупівлю;

- непередбачуване зниження обсягу закупівлі;

- втрати товару під час товарообороту (транспортування, зберігання) чи втрати якості, споживчої цінності товару, що призводить до зниження його вартості.

Трудові втрати - це витрати робочого часу, що зумовлені випадковими, непередбачуваними обставинами.

Фінансові збитки - це прямий грошовий збиток, пов`язаний з перевитратою грошей, штрафами, сплатою додаткових податків, втратою цінних паперів, інфляцією, зміною валютного курсу гривні, обмеження на валютні операції, недоодержання грошей з тих джерел, звідки вони повинні були надійти. Також можуть мати місце і тимчасові втрати, зумовлені заморожуванням рахунків, несвоєчасною видачею коштів, відстрочкою виплати боргів.

Втрати часу існують тоді, коли процес підприємницької діяльності йде повільніше, ніж було сплановано. Пряму оцінку таких втрат здійснюють у годинах, днях, тижнях з переведенням у вартісний вимір.

Спеціальні види збитків виявляються, коли завдано шкоди здоров`ю та життю людей, навколишньому середовищу, іміджу підприємця.

виникнення перевищує інші, то під час кількісної оцінки рівня ризику до уваги можна приймати лише цей вид втрат.

Класифікації можуть бути найрізноманітніші, але найбільший інтерес становить класифікація можливих збитків фірми уже апробована світовою практикою.

На рівні фірми виділяють такі класи ризик-експозицій або збитків [9, с. 181]:

• перший клас – прямі збитки, пов’язані з нерухомістю і майном;

• другий клас – непрямі збитки, спричинені втратою доходів і збільшенням операційних витрат;

• третій клас – збитки, пов’язані з відповідальністю;

• четвертий клас – збитки, пов’язані з ключовими фахівцями.

Для того щоб знати, чи здатна фірма витримати всі збитки самостійно, передати частину відповідальності за них іншим суб’єктам чи відмовитися від ризиків, менеджер, після того як визначено розміри максимально можливих збитків по кожному з виділених класів, має визначити максимально можливий і найбільш імовірний збиток для всієї компанії.

У загальному випадку під максимально можливим збитком розуміють найбільшу фінансову шкоду, заподіяну фірмі за найгіршого збігу обставин. Тут важливий момент найгіршої критичної для фірми ситуації. Прямий збиток, наприклад, пожежа в якому-небудь виробничому цеху, може призвести до цілого ланцюжка прямих і непрямих негативних наслідків – до травм працівників, витоку хімічних речовин, зупинки виробництва (і тим самим до недовироблення продукції), до втрати доходу і виникнення додаткових витрат тощо.

Найважливішими, з погляду процесу управління, є середні і граничні характеристики ризику [14, с. 89]. Середнє значення величини збитку дає нам знання того, яких збитків зазнає підприємство в середньому за тривалий проміжок часу. Це важливо для стратегічного планування.

Як граничну характеристику ризику можна використовувати максимальне значення величини збитку. Наприклад, для промислового підприємства максимальною величиною майнового збитку є вартість його основних і оборотних фондів. Однак застосування такої характеристики непродуктивне, особливо для великих підприємств. Справді, імовірність повного руйнування індустріального комплексу, що об’єднує десятки цехів та інших виробничих будівель, дуже мала, хоча на практиці такі випадки і траплялися. Брати як орієнтир для вироблення рішень щодо управління ризиком такі малоймовірні події недоцільно.

Серед показників граничного ринкового ризику широко застосовують так звані показники VaR (Value at Risk), тобто капітал з урахуванням ризику, та EaR (Earnings at Risk), тобто прибуток з урахуванням ризику. Вони характеризують величину можливого зменшення вартості інвестицій (або прибутку) протягом певного часового проміжку (день, тиждень, місяць) з певним рівнем імовірності (зазвичай 95 або 99 %), зумовленого коливанням ринкових цін товарів, валютних курсів, курсів акцій [10, с. 53].

Форма функції розподілу збитку, його середні і граничні характеристики відіграють важливу роль у виробленні стратегії управління ризиком на підприємстві. З цих позицій розглянемо різні несприятливі події, що можуть виникати в процесі діяльності підприємства (табл. 4.1).

 

Таблиця 4.1. Розподіл рішень щодо управління за класами збитків [14, с. 96]

Характеристика збитків	Тип збитків
Тривіальні	Малі	Середні	Великі
Частота виникнення	Дуже висока	Висока	Низька	Дуже низька
Розмір збитків	Дуже невеликий	Невеликий	Середній	Великий
Передбачуваність	Дуже висока	Розумна протягом року	Розумна протягом 10 років	Мінімальна
Показники ризику, які варто взяти до уваги	Середні	Середні	Середні і граничні	Граничні
Наслідки для організації	Дуже незначні	Незначні	Серйозні	Катастрофічні
Управлінське рішення	Нічого не робити	Самострахування, зниження ризику	Зниження ризику, часткове страхуван-ня, фінансові гарантії	Страхування, фінансові гарантії