2017-10-31
459
У відповідності до ч. 1 ст.ст. 86 УПК України доказ є допустимим, якщо його отримано у порядку, встановленому КПК України. Крім того у відповідності до ч. 1 ст. 84 КПК України доказом в кримінальному провадженні є фактичні данні, отримані в порядку, предусмотренном кодексом Украины.
Конституционный суд Укрины в решении № 12рп/2011 от 20.10 2011 года в деле по конституционному представлению СБУ Про официальное толкование положений части 3 ст. 62 Конституции Украины, высказал следующие утверждения, которые имеют принципиальное значение для оценки допустимости доказательств в уголовном деле:
А) недопустимость обоснования обвинения лица в совершении преступления на доказательствах, полученных незаконным путем, закреплена в первом положении части 3 ст. 62 Конституции Украины, а согласно с ч. 2 ст. 64 эта гарантия не может бать ограничена.
Б) признаваться допустимыми и использоваться как доказательства в уголовном деле могут только фактические данные, полученные в соответствии с требованиями уголовно-процесуального законодательства. Проверка доказательств на допустимость является самой важной гарантией обеспечения прав и свобод человека и гражданина в уголовном процессе и постановления законного и справедливого решения по делу.
В) анализ положений ч. 3 ст. 62 Конституции Украины «обвинение не может основываться на доказательствах, полученных незаконным путем» даст основания для вывода, что обвинение в совершении преступления не может быть обосновано фактическими данными, полученными незаконным способом, а именно с нарушением конституционных прав и свобод человека и гражданина, с нарушением установленного законом порядка средств, источников получения фактических данных, не уполномоченым на то человеком, проч.
Аналогичная правовая позиция относительно критериев допустимости угловно-процесуальных доказательств изложена в абзаце 2 ст. 19 Постановлении Пленума ВСУ «О применении Конституции в осуществлении правосудия» от 08.11.1996 року № 9.
В абзаце 2 пункта 8 письма «О некоторых вопросах порядка осуществления судебного рассмотрения в судебном производстве» согласно ст. 84 УПК являються фактические данные, полученные в предусмотренном УПК порядке, на основании которых судья, прокурор, следственный судья, суд устанавливает наличие или отсутствие фактов и обстоятельств, которые имеют значение для уголовного производства и подлежат доказыванию. Заметим, что использованое законодателем при даче определения понятия «доказательства, формулировка «фактические данные», полученные в предусмотренном УПК порядке и положення ч. 3 ст. 170 УПК, о том, что обвинение не может основываться на доказательствах, полученных незаконным путем свидетельствуют, что сведенья, материалы, и другие фактические данные, полученные органом досудебного расследования и/или судом в непредусмотренном процесуальным законом порядке или с его нарушением, являються очевидно недопустимими, а это в соответствии с ч. 2 ст. 89 УПК тенет за собой невозможность исследования такого доказательства или прикращения его исследования в судебном заседании, если такое исследование было начато.
Таким образом, высшие судебные инстанции Украины последовательно указували на то, что институт допустимости доказательст в уголовном процессе является одной из наиболее важних процесуальних гарантий, которая никаким образом не может быть ограничена и о невозможности исследования в судебном заседании очевидно недопустимих доказательств.
Таким образом, законодатель для анализа доказательств на предмет их недопустимости употребил следующие термины, признаки и словосочетания, которые для суда должны бать мерилом для определения их допустимости или недопустимости:
* Фактические данные, полученные в предусмотренном этим Кодексом порядке;
* Полученный в порядке, установленням этим Кодексом;
* Законный исходя из ст. 9 УПК и ст. 19 Конституции. Исключительно тот, который предусмотрен УПК, а не тот, который вздумается следователю, прокурору или судье.
* Полученные незаконным способом: с нарушением конституционных прав и свобод человека и гражданина; с нарушением установленного законом порядков, средств, источников получения фактических даннях, не уполномоченным на то лицом и т.д.
* Материаы и другие фактические данные, полученные органом досудебного расследования или судом в непредусмотренном процесуальным кодексом порядке или с его нарушением, являются очевидно незаконними.
Через призму именно этих установленнях источником права понятий и определений и рассмотрим некоторые доказательства по данному уголовному делу:
Під час такого розгляду врахуємо:
Відповідно до ст. 19 Конституції України Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Також будемо враховувати, що в постанові ВСУ по справі 671/463/15-к від 16.03.17 зазначно:
Згідно з частиною першою статті 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (частина перша статті 84 КПК).
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина друга статті 84 КПК).
Відповідно до вимог частини другої статті 99 КПК матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону № 2135˗XII, за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази. Ці вимоги належать і до фактичних даних, отриманих у ході проведення контрольованої та оперативної закупки, проведеної в межах оперативно-розшукової справи до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.
Порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), ˗ це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій.
Фактичні дані, отримані в результаті проведення оперативної закупки до внесення відомостей до ЄРДР, можуть бути визнані належними та використані як докази, а саме як документи, у кримінальному провадженні за умови, якщо вони були отримані в порядку, передбаченому КПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».
Невідкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку статті 290 КПК після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як докази.
