Другі підстави визнання доказів недопустимими

Правозастосувна практика українського судочинства, яка в свою чергу застосовує обов'язкову практику ЄСПЛ, яка є частиною національного законодавства, що по відношенню до нього має наднаціональний статус застосовує принцип "плодів отруєного дерева"

Рішення зареєєстроване в Єдиному державому реєстрі судових рішень (ЄДРСР) за номером 41815004 зазначено: Крім цього, суд звертає увагу, що висновки експертів є похідними доказами від доказів, отриманих з порушенням Закону, а згідно практики Європейського суду щодо застосування доктрини «плодів отруєного дерева», визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Рішення зареєєстроване в Єдиному державому реєстрі судових рішень (ЄДРСР) за номером 37339595 зазначено: Приймаючи до уваги, що огляд місця події проводився без дозволу суду, відповідно до п.1 ч.2 ст.87 КПК України, дана слідча дія порушує права та свободи людини, виходячи із доктрини "Плодів отруєного дерева" суд не може визнати належним та допустимим доказом ті докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, результату експертизи, як така, що не були дотримані, якби не були отримані перші, на що вказує ч.5 ст.101 КПК України, згідно якої висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Рішення зареєєстроване в Єдиному державому реєстрі судових рішень (ЄДРСР) за номером 55284483 зазначено: Європейський суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тексейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» різновид доктрини «плодів отруєного дерева», коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші.

В даних прикладах за своєю сутністю мова іде про те, що дії які є наслідком незаконної процесуальної дії є також незаконними. В моєму випадку незаконним є арешт накладений на підставі незаконно проведеного обшуку.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КПК України ухвала суду, що набрала законної сили в порядку визначеному цим кодексом є обов'язковою та підлягає безумовному виконанню.

В даному кримінальному провадженні на підставі ухвал Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2015 року по справам 203/3454/15-к до 203/3459/15-к.був проведений обшук, в результаті якого було вилучене певне належне мені майно, яке в подальшому визнано як речовий доказ по справі. Відповідно до тексту всіх без виключення вищезазначених ухвал, який до речі виділено жирним шрифтом, зазначено: зобов'язати слідчого фіксувати процес проведення обшуку за допомогою засобів відеофіксації.

Така вимога суду виконана не була.

Таким чином, всі без виключення обшуки проведено всупереч безальтернативних вимог щодо проведення такого обшуку з обов'язковим проведенням відеофіксації створюють одночасно порушення ст. 124 Конституції України, ч. 2 ст. 21 КПК України, ч. 2 ст. 234 КПК України, ознаки складу злочину передбаченого ст. 382 КК України.

Окремою підставою для визнання доказів недопустимими з підстав незастосування технічних засобів фіксування в кримінальному провадженні у випадках, якщо фіксування є обов'язковим є вимоги ч. 6 ст. 107 КПК України відповідно до якої незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов'язковим тягне за собою недійсність відповідних процесуальних дій та отриманих в наслідок її вчинення результатів.

Також тими самими ухвалами був визначений слідчий, якому надавався дозвіл. Обшук проведений іншою особою, про яку в дозволі мови не іде.

В частині проведення обшуку особами, яким дозвіл не надавався прошу врахувати:

1. Нічого не перешкоджало отримати дозвіл особі яка проводила обшук, але вона до суду не зверталась.

2. Нічого не заважало слідчому, який звернувся з клопотанням про дозвіл на обшук просити надати дозвіл проводити обшук особі, яка його проводила але він не просив та суд не надавав.

Наприклад ухвалою від 11.11.2016 року по справі 173/2017/16-к слідчий просив, а суд ухвалив надати дозвіл автору клопотання або за його дорученням іншій уповноваженій особі. Таким чином ні законодавство ні судова практика, ні будь-які інші перешкоди не заважали отримати дозвіл на обшук на тих осіб, які його проводили.

Відповідно до витягу із узагальнення судової практики "щодо вирішення питань про речові докази, передачу їх в дохід держави, грошей, валюти іншого нажитого незаконним шляхом майна, або такого, що було обєктом злочинних дій, які були підготовлені суддею ВСУ Канигіною та начальником відділу узагальнення судової практики ВСУ Гавриловою, які розташовані на офіційному сайті ВСУ зазначено: порушення порядку проведення члідчих дій, зокрема вилучення речових доказів, вилучення предметів, на яких містяться сліди злочину, без зазначення місця їх виявлення, детального опису вилучених предметів, опечатування тощо тягне за собою визнання доказів недопустимими (відповідні протоколи обшуку, виїмок та оглядів і вилучені в такий спосіб предмети (речові докази) відповідно до паруграфу 6-8 розділу ІІ Інструкції 34/15 факт вилучення речових доказів має бути відображено у протоколі сдідчої дії з зазначенням конкретногл місця її проведення. У протоколі перераховуються всі вилучені предмети і документи, при великій їх кількості складається в обов'язковому порядку складається спеціальний опис, який додається до протоколу та є невід'ємною його частиною. У протоколі або описі повинні бути зазначені точне найменування, кількість, міра, вага, серія, номер, інші ознаки кожного об'єкт, що вилучається. Речові докази по можливості мають бути сфотографовані за допомогою фотозйомки і приєднані до справи постановою орггану дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду. Органи досудового слідства інколи неналежним чинлм складають протоколи опису та вилучення речових доказів, не вказують індивідуальних ознак описаного майна."

Протоколи обшуку явно суперечать даним обовязковим вимогам.

Моя логіка та вимоги законодавства втілюються в правозастосувну діяльність зокрема але не виключно наступним чином:

1. Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсон від 11.11.2015 року по справі 661/9796/14-к, задоволено клопотання особа3 та визнано недопустимим речовий доказ - протокол обшуку, як проведений в порушення ст. 107 КПК України без обовязкового відеофіксування процесуальної дії.

2. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.03.2016 року по справі 212/9796/14-к якою залишено в силі виправдовувальний вирок встановлено:... Слідчому Федотову Д. В. ухвалою слідчого судді від 28.03.2014 року надано дозвіл на проведення обшуку за адресою..., який в супереч вимогам КПК проведено слідчим Леоновим та складено протокол обшуку від 07.04.2014 року. Тому (перелік майна) були вилучені незаконно,... колегія суддів приходить до висновку, що майно (грощові кошти, ноутбук,...) отримані в супереч порядку, встановленому КПК, в зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно визнано недопустимими докази."

Якщо законодавство, як єдину можливу підставу проведення обшуку, передбачає судове рішення з встановленими в такому рішенні умовами. Судовим рішенням встановено лише 2 суттеві умови: 1. Особа що обшукує 2. Спосіб обшуку. В даному випадку жодної умови не дотримано. Виникають 2 питання:

1. Навіщо дозвіл, якщо його не дотримуються?

2. Як повинен поступити та поступить суд коли бачить як нехтуються та поплюжаться: а) закон б) судові рішення в) право власності.