Класичний та неокласичний підходи до аналізу ринку праці

Відповідно до неокласичного підходу (А. Маршалл, А. Пігу, Дж. Пері, Р. Холл), основним регулятором ринку праці виступає реальна заробітна плата. В умовах досконалої конкуренції вона гнучко змінюється і прагне до рівноваги на такому рівні, при якому обсяг ринкового попиту на працю дорівнює пропозиції праці. Неокласики вважали, що підвищення заробітної плати є основною причиною безробіття, а зниження заробітної плати нижче ціни рівноваги веде до появи дефіциту праці. Тому проблеми безробіття і дефіциту трудових ресурсів потрібно вирішувати тільки за допомогою механізму ринкового саморегулювання. В умовах, коли пропозиція праці перевищує попит, тобто при безробітті, загострюється конкуренція з боку безробітних за вільні робочі місця. У роботодавців є вибір працівників, і вони можуть найняти їх за більш низькими ставками заробітної плати. Зниження ціни праці буде відбуватися, доки витрати роботодавців на заробітну плату не стануть настільки низькими, що вигідним стане найняти всіх працівників, які запропонували свої трудові послуги. Ринок праці тоді повертається до стану рівноваги. В цій теорії, неможливі ні вимушене безробіття, ні тривалий дефіцит праці. Вони виключаються конкуренцією. Неокласична теорія ринку праці відповідає також на питання, скільки працівників найняти підприємству. Для цього підприємець повинен врахувати: ринкову ціну праці; ринкову ціну свого товару; виробничу функцію, тобто технологічний взаємозв’язок між кількістю різних факторів виробництва, які підприємство може використати, і максимальним рівнем продукції, яку воно може за їх допомогою виробити.

Кейсіанська модель зайнятості населення.

Кейнсіанці (Дж. Кейнс, Е. Домар, Дж. Робінсон, Ф. Харрод, Е. Хансен та ін.) розглядають ринкову систему при капіталізмі як недосконало конкурентну. Ринок праці, як і ринок продуктів є недосконалими. На товарних ринках переважають виробники-монополісти, які не допускають зниження цін в умовах падіння попиту. На ринку праці міцні позиції профспілок, що протидіє зниженню заробітної плати. Теорію Дж. Кейнса називають теорією недостатнього попиту. За Кейнсом, обсяг зайнятості визначається обсягом ефективного попиту, який містить споживчий попит та інвестиційний попит. Головна причина безробіття вбачається у недостатньому обсязі “ефективного попиту” і пов’язується, передусім, із спадом як фазою економічного циклу. Основним методом підтримки і збільшення зайнятості є стимулювання інвестиційного попиту, передусім, через зростання державних витрат. Концепція зайнятості Дж. Кейнса при цьому активно використовується принцип мультиплікатора Р.Кана. Прихильники кейнсіанського ринку праці пропонують й інші практичні міри, серед яких: державна підтримка приватного сектору, кредитування і фінансування підприємців за рахунок коштів державного бюджету, зменшення норми відсотку, проведення політики контролю інфляції. Таким чином, основним регулятором ринку праці і зайнятості в кейнсіанській моделі, є держава, яка повинна впливати на сукупний попит на товари і послуги, а через нього – на сукупний попит на працю.