Студопедия


Авиадвигателестроения Административное право Административное право Беларусии Алгебра Архитектура Безопасность жизнедеятельности Введение в профессию «психолог» Введение в экономику культуры Высшая математика Геология Геоморфология Гидрология и гидрометрии Гидросистемы и гидромашины История Украины Культурология Культурология Логика Маркетинг Машиностроение Медицинская психология Менеджмент Металлы и сварка Методы и средства измерений электрических величин Мировая экономика Начертательная геометрия Основы экономической теории Охрана труда Пожарная тактика Процессы и структуры мышления Профессиональная психология Психология Психология менеджмента Современные фундаментальные и прикладные исследования в приборостроении Социальная психология Социально-философская проблематика Социология Статистика Теоретические основы информатики Теория автоматического регулирования Теория вероятности Транспортное право Туроператор Уголовное право Уголовный процесс Управление современным производством Физика Физические явления Философия Холодильные установки Экология Экономика История экономики Основы экономики Экономика предприятия Экономическая история Экономическая теория Экономический анализ Развитие экономики ЕС Чрезвычайные ситуации ВКонтакте Одноклассники Мой Мир Фейсбук LiveJournal Instagram

Тема 12. Моніторинг та регулювання міжнародної економіки




1. Система міжнародного регулювання.

2. Регулювання міжнародної торгівлі.

3. Регулювання міжнародного руху чинників виробництва.

4. Регулювання міжнародної макроекономіки.

 

Рекомендована література:

35. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В., Ржепішевський К.І. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях: Навчальний посібник. – К.: “Центр навчальної літератури”, 2004. – С. 474-507.

36. Киреев А.П. Международная экономика: Учеб. Пособие для вузов: В 2 ч. – ч.II: Международная макроэкономика: открытая экономика и макроэкономическое прогнозирование. – М., 1999. – С. 275-307.

37. Школа І.М., Козменко В.М, Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник / За ред.. І.М.Школи. – Київ: КНТЕУ, 2003. – С. 123-140, 153 – 159, 179-185, 253-263, 318-324, 414-422.

 

1.У світі нараховується більше 100 міжнародних організацій, що більшою чи меншою мірою втягнені в обговорення та регулювання економічних проблем. Вони різняться за складом, розмірами, функціями та впливом на міжнародну економіку. Їх можна класифікувати за різними критеріями, серед яких досить важко відзначити найбільш вдалий.

В кінці ХХ ст. проявилася тенденція до зосередження ключових функцій з регулювання та моніторингу найважливіших процесів міжнародної економіки в рамках невеликої кількості організацій. Ключовими та найбільш універсальними є організації, які виникли практично одночасно в кінці 40-х рр. і виступають сьогодні найважливішими форумами узгодження економічної політики між країнами:

1. Міжнародний валютний фонд (макроекономічна політика) – серед інших виконує функцію нагляду за розвитком міжнародної економіки в цілому і макроекономіки кожної із 182 країн, що є її членами;

2. Світова торговельна організація (торговельна політика) – концентрується на регулюванні ключової сфери міжнародної економіки – торгівлі товарами та послугами;

3. Група Світового банку (структурна політика) – головна задача – надання кредитів країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою для здійснення заходів структурної політики, таких як реформи фінансового сектору, підтримка ринку праці, покращення навколишнього середовища, вдосконалення системи освіти тощо;

4. Система Організації Об’єднаних Націй (соціальна політика). Офіційно система ООН включає:

1) програми ООН (Дитячий фонд ООН (UNICEF), Конфедерація ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD), Світова продовольча програма (WFP), Міжнародний торговий центр (ITC) та ін. );

2) спеціалізовані агентства ООН (Міжнародна організація праці (ILO), Продовольча та сільськогосподарська організація (FAO), Організація ООН в області освіти, науки і культури (UNESCO), Світовий банк (IBRD), Міжнародний валютний фонд (IMF), Організація ООН з промислового розвитку (UNIDO), Міжнародна організація цивільної авіації (ICAO) та ін.);




3) автономні організації ООН (Міжнародне агентство з атомної енергії (IAEA), Міжнародна туристична організація (WTO).

Штаб-квартира ООН в Нью-Йорку, офіси в Женеві та Відні; регіональні економічні комісії – для Африки в Аддис-Абебі (ЕСА0, для Європи в Женеві (ЕСЕ), для Латинської Америки та Карибського басейну в Сант-Яго (ECLAC), для Азії та Тихого океану в Бангкоці (ESCAP), для Західної Азії в Аммані (ESCAWA).

Серед міжнародних організацій, що відповідають за нагляд та регулювання тих чи інших сфер міжнародної економіки, можна виділити наступні основні функціональні групи:

1. Консультативні групи країн – відносно постійні механізми узгодження економічної політики країн, що не оформлені звичайно у постійну міжнародну організацію, проте нерідко мають свій секретаріат, наданий в їхнє розпорядження країною-учасницею чи певною постійно діючою міжнародною організацією (Група п’яти (G-5): Великобританія, Німеччина, США, Франція, Японія – уряди цих країн проводять ради переважно в рамках Банку міжнародних розрахунків; Група семи (G-7): G-5 плюс Канада та Італія – узгоджують напрямки макроекономічної політики з питань стимулювання економічного росту, бюджетних дефіцитів, інфляції, валютних курсів, , зайнятості, відносини з країнами, що розвиваються та країнами з перехідною економікою; Група восьми (G-8): G-7 і Росія або Австралія, ЄС, Канада, США, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Японія; Група семи десяти семи (G-77) – коаліція близько 100 країн, що розвиваються, створена на засіданні ЮНКТАД у 1964 р. з метою координації їхніх зусиль у міжнародних переговорах з ключових проблем міжнародної економіки).



2. Універсальні міжнародні організації – об’єднують більшість країн світу, збирають інформацію та регулюють конкретні форми міжнародних економічних відносин (МВФ, Світовий банк, система ООН, СТО, МОП).

3. Галузеві міжнародні організації – регулюють визначені галузі виробництва товарів і послуг і торгівлі ними на міжнародній арені (Організація країн-експортерів нафти (OPEC), міжнародні організації з какао, кави, джуту, натурального каучуку, цукру тощо). Їхнє головне завдання – забезпечити стабільність світових цін на відповідні товари, виступати форумом для обговорення проблем, що виникають на товарних ринках.

4. Регіональні міжнародні організації – численні об’єднання невеликих груп країн, що не перейшли в інтеграційну форму і виступають для них форумом для обговорення регіональних проблем, що являють взаємний інтерес, узгодження регіональної політики в питаннях виробництва та зовнішньої торгівлі, збирання та узагальнення інформації про даний регіон (Балтійська рада і Балтійська асамблея, Латиноамериканська енергетична організація (OLADE) тощо).

5. Банківські міжнародні організації (Банк міжнародних розрахунків, Скандинавський інвестиційний банк (NIB), Латиноамериканський експортний банк (BLADEX). Окремою групою в числі міжнародних банківських організацій є міжнародні банки розвитку – Європейський банк реконструкції і розвитку (EBRD), Африканський банк розвитку (EADB), Міжамериканський банк розвитку (IaDB), Скандинавський банк розвитку (NDB), Ісламський банк розвитку (IDB), Банк розвитку країн Карибського басейну (CDB) тощо.

Головні функції міжнародних організацій:

1.Сприяння – організація міжнародних конференцій, збір та аналіз статистичних і фактичних матеріалів, публікація та розповсюдження статистики і досліджень, надання приміщень для проведення багатосторонніх та двосторонніх переговорів.

2.Спостереження – сприяння з можливістю формулювання та обнародування офіційної точки зору організації на ті чи інші проблеми, що є способом створення суспільної думки та впливу на економічну політику країни.

3.Нагляд – більш жорстка форма спостереження, пов’язана з обов’язком країн повідомляти на регулярній основі та в установленій формі дані про свій економічний стан та вислуховувати відповідні рекомендації.

4.Регулювання – нагляд, що спирається на примушування країн до виконання рекомендацій міжнародної спільноти через розробку відповідних міжнародних норм та механізмів примусу до їхнього виконання.

 

2.Найважливіша сфера міжнародної економіки – міжнародна торгівля – регулюється декількома міжнародними організаціями, серед яких головними є СОТ, а також ЮНКТАД, МТЦ та ЮНСІТРАЛ.

1. Світова організація торгівлі – СОТ (World Trade Organization - WTO) – головний міжнародний регулятор світової торгівлі. Вона перетворена з Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) в 1995 р. Оскільки основні положення й принципи ГАТТ увійшли до СОТ, іноді організацію означають абревіатурою ГАТТ/СОТ.

Головний документ, який лежить в основі створення організації є протокол про тимчасову угоду, що регулює міжнародні торговельні відносини до ратифікації її статуту. Цей документ мав назву Генеральної угоди з тарифів і торгівлі - ГАТТ (General Agreement on Tariffs and Trade - GATT). Таким чином, тимчасова угода стала основою організації, що діяла майже півсторіччя. Головною метою ГАТТ було забезпечення умов для розвитку міжнародної торгівлі, послаблення торговельних бар’єрів її регулювання торговельних спорів.

Основною формою діяльності ГАТТ було проведення міжнародних багатосторонніх торговельних переговорів - раундів, на яких обговорювались актуальні проблеми торговельної політики і визначались юридичні норми, правила й принципи світової торгівлі. Таких раундів (а кожний з них тривав по декілька років) до 1995 року відбулося вісім. Восьмий, Уругвайський раунд (1986-1993 рр.) і прийняв рішення про перетворення ГАТТ у Світову торговельну організацію (СОТ).

СОТ налічує 133 держави-члени. Україна, так само як і більшість інших країн СНД, поки ще не прийнята до цієї організації, хоча заявку до вступу подала. Штаб-квартира СОТ знаходиться в Женеві.

Головною метою СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, усуненим дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини. Досягнення цієї мети забезпечить зміцнення світової економіки, зростання інвестицій, розширеним торговельних зв’язків, підвищення рівня зайнятості й доходів в усьому світі.

Функції СОТ:

- нагляд за станом світової торгівлі й надання консультацій з питань управління в галузі міжнародної торгівлі;

- забезпечення механізмів улаштування міжнародних торговельних спорів;

- розробка й прийняття світових стандартів торгівлі;

- нагляд за торговельною політикою країн;

- обговорення нагальних проблем міжнародної торгівлі.

2. Конференція Організації Об’єднаних Націй з торгівлі й розвитку - ІОНКТАД (Unated Nations Conference on Trade and Development – UNCTAD) - орган Генеральної Асамблеї ООН, заснована в 1964 р. Її утворення ґрунтувалося на тій підставі, що ГАТТ була напівзакритою організацією, своєрідним клубом обраних, вхід до якого був закритим для багатьох країн. Тому за ініціативою соціалістичних і низки країн, що розвиваються, було вирішено створити орган в системі ООН, який би регулював міжнародну торгівлю за принципами, як передбачалося, більш справедливими. Головна ідея полягає в переносі наголосу в механізмі регулювання на користь країн, що розвиваються, особливо найменш розвинутих. Ці принципи знайшли особливе відбиття в “Хартії економічних прав і обов’язків держав”, яку було розроблено ЮНКТАД і прийнято Генеральною Асамблеєю в 1976 р.

До складу ІОНКТАД входять 186 держав, серед них і Україна. Штаб-квартира організації знаходиться в Женеві.

Головна мета ЮНКТАД - сприяння розвиткові міжнародної торгівлі для прискорення міжнародного розвитку, особливо країн, що розвиваються.

Цілі:

- активізація міжурядового співробітництва розвинутих країн і країн, що розвиваються;

- зміцнення співробітництва країн, що розвиваються, між собою;

- координація дій багатосторонніх інститутів в галузі міжнародної торгівлі й розвитку;

- мобілізація людських і матеріальних ресурсів через спільні дії урядів і суспільства;

- активізація співробітництва між державами і приватним секторами.

Цілі ЮНКТАД визначили її функції:

1. Регулювання торговельних й економічних відносин між державами.

2. Розробка заходів з регулювання міжнародної торгівлі сировиною.

3. Розробка принципів торговельної політики.

4. Аналіз тенденції світового розвитку й міжнародної торгівлі.

5. Обговорення актуальних проблем міжнародних економічних відносин.

6. Координація діяльності органів і закладів ООН з питань міжнародної торгівлі й розвитку.

7. Співробітництво з міжнародними організаціями в сфері міжнародної торгівлі (в першу чергу, зі СТО).

 

3. Міжнародний торговельний центр ЮНКТАД/СТО - МТЦ (International Trade Center UNCTAD/WTO - ITC) - є спільним допоміжним органом СОТ та ООН. Був утворений в 1964 р. в рамках ГАТТ, а з 1968 року увійшов також до структури ЮНКТАД. Членами МТЦ є члени СОТ та ЮНКТАД. Штаб-квартира знаходиться у Женеві.

Головна мета МТЦ - усунення дублювання й паралелізму в діяльності СОТ і ЮНКТАД по сприянню розвиткові торгівлі в країнах, що розвиваються.

Основні функції МТЦ:

- надання країнам, що розвиваються, технічної допомоги в розвитку торгівлі, насамперед, в стимулюванні експорту;

- забезпечення країн-членів інформацією про ринкові можливості для традиційних і нетрадиційних товарів;

- удосконалення техніки імпортних операцій з метою раціонального використання валютних ресурсів;

- навчання урядових службовців, підприємців і викладачів технології експортно-імпортних операцій;

- здійснення наукових дослідів з питань зовнішньої торгівлі.

Фінансування МТЦ здійснюється рівними коштами від СОТ й ООН. Діяльність МТЦ по технічній допомозі країнам, що розвиваються, й країнам з перехідною економікою фінансується за рахунок внесків ПРООН, міжнародних організацій й добровільних внесків. Робочі програми фінансуються Глобальним трастовим фондом.

МТЦ має розвинену інформаційну структуру з питань міжнародної торгівлі. Регулярно публікуються книги, довідники, огляди ринків, навчальні матеріали. Центр має бібліотеку яка містить широку інформацію, призначену, переважно, для організацій. Служба новин ринка публікує збірку “International Trade Forum”.

 

4. Комісія Організації Об’єднаних націй з прав міжнародної торгівлі - ЮНСІТРАЛ (Unated Nations Comission on International Trade Law - UNCITRAL) заснована в 1966 році. Вона є головним правовим органом ООН у галузі прав міжнародної торгівлі.

Функції ЮНСІТРАЛ:

- уніфікація права міжнародної торгівлі;

- координація роботи міжнародних організацій в сфері права міжнародної торгівлі;

- сприяння широкій участі держав в існуючих міжнародних конвенціях і розробці нових міжнародних конвенцій з права міжнародної торгівлі;

- підготовка кадрів в галузі права міжнародної торгівлі, особливо для країн, що розвиваються.

Діяльність ЮНСІТРАЛ знаходить головне вираження в розробці й прийнятті конвенцій - документів, в яких містяться узгодженні норми, принципи й стандарти в галузі міжнародного торговельного права.

 

3.На відміну від міжнародної торгівлі товарами та послугами, у сфері міжнародного руху факторів виробництва – капіталу, праці, технологій – поки ще не склалася чітка організаційна структура міжнародного моніторингу та регулювання.

Багатостороння агенція з гарантії інвестицій — БАГІ (Multilateral Investment Guarantee Agency - MIGA) засновано в 1988 році. Місцезнаходження - Вашингтон. Нараховує 145 членів. Україна стала членом БАГІ з 1995 року.

Основні цілі:

- сприяння збільшенню притока інвестицій в країни, що розвиваються, через надання гарантій, включно страхування, по некомерційним ризикам;

- здійснення досліджень, збір і поширення інформації для сприяння інвестуванню;

- надання технічної допомоги країнам, проведення консультацій з інвестиційних питань.

БАГІ була утворена з тим, щоб забезпечити потенційних інвесторів до країн, що розвиваються, від некомерційних ризиків і таким чином стимулювала туди потоки інвестицій. До некомерційних ризиків належать: війни, соціальні вибухи, експропріація вкладеного капіталу, неможливість переводу прибутку за кордон і таке інше.

Гарантії надаються тільки інвесторам із кран-членів БАГІ. Строк гарантій - 15-20 років по прямих інвестиціях, по позиках - понад три роки. Основна вимога надання гарантій: інвестор повинен бути резидентом країни-члена БАГІ; інвестиція ж може призначатися для будь-якої країни, навіть такої, що не входить до БАГІ.

Гарантії БАГІ, по суті, є страховкою, за одержання якої треба сплатити від 0,25% до 1,25% за кожні 100 доларів вартості гарантії. За станом на середину 1997 р. БАГІ видало гарантій на суму 3,4 млрд. доларів.

БАГІ надає консультативні й рекламні послуги через спеціальний Департамент політичних і консультативних послуг.

Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів - МЦУІС (International Center for Settlement of Investment Disputes - ICSID). Заснований в 1966 р., місцезнаходження - Вашингтон. Нараховує 139 членів.

Основна мета - сприяти притоку іноземних капіталів шляхом створення умов для примирення й урегулювання спорів між урядами й іноземними інвесторами. МЦУІС не є кредитною організацією в прямому розумінні; через це його не завжди включають до Групи Світового банку, хоча за цілями й організаційно він з нею пов’язаний.

Центр виступає в ролі арбітра між інвестором й урядом країни в разі виникнення конфлікту. Процес урегулювання інвестиційних спорів має дві форми: примирення й арбітраж. Примирення досягається в тому випадку, якщо вдається переконати обидві сторони у можливості вирішення конфлікту узгоджено, через взаємні поступки, Якщо ж примирення неможливе, то МЦУІС виносить аргументоване рішення на користь однієї із сторін; така процедура має назву арбітражу.

Предметом міжнародного регулювання на ринку технологій є насамперед охорона прав на винахід, промислові зразки, товарні знаки, що являють собою об’єкти інтелектуальної власності.

Будь-яке несанкціоноване використання інтелектуальної власності є порушенням прав власника.

Проблемами захисту прав інтелектуальної власності займаються такі міжнародні організації як Європейська патентна організація (ЄПО), Світова організація інтелектуальної власності (СОІВ), Світова організації торгівлі (СОТ).

Основними цілями Європейської патентної організації, створеної на основі Конвенції про видачу європейських патентів, підписаної в 1973 р, і ратифікованої в 1977р., є:

- видача європейських патентів;

- розширеним співробітництва між європейськими державами у сфері охорони винаходів, посилення патентного захисту;

- сприяння створенню і модернізації патентних систем у країнах, що розвиваються;

- здійснення наукової, інформаційної і видавничої діяльності.

Сферою діяльності Світової організації інтелектуальної власності, створеної в 1970 р., є промислова власність, що стосується захисту прав на винахід, товарні знаки, промислові зразки, а також авторські права, в основному на літературні, музичні, художні, фотографічні й аудіовізуальні здобутки. Головні цілі СОІВ - охорона інтелектуальної власності в усьому світі на основі співробітництва між країнами і міжнародними організаціями (укладання нових міжнародних договорів, робота з удосконалювання національного законодавства в частині охорони прав інтелектуальної власності, технічна допомога країнам, що розвиваються); розширення адміністративного співробітництва між об’єднаннями (союзами) держав в галузі інтелектуальної власності; поширення інформації; підтримка при одночасному одержанні прав на винаходи, товарні знаки, промислові .зразки чи моделі в декількох країнах.

У правовій системі СОТ одним із трьох її складових крім ГАТТ і ГАТС, є Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС). Угода ТРІПС доповнює розроблені СОІВ угоди щодо захисту прав інтелектуальної власності.

Передумовами прийняття Угоди ТРІПС є наявність значних розходжень у стандартах, що регулюють охорону і реалізацію прав інтелектуальної власності, а також відсутність багатосторонніх правил, які стосуються і Міжнародної торгівлі підробленими товарами, що стало джерелом зростаючої напруженості в міжнародних економічних відносинах.

Угода ТРІПС визначає мінімальні стандарти і періоди, на які видається захист різних ПІВ. Від країн вимагається не вдаватись до дискримінації іноземців, а також між іноземцями і вітчизняними громадянами щодо набуття, обсягу і збереження прав інтелектуальної власності. Важливою рисою Угоди є те, що закладений конвенціями СОІВ стандартний захист одержав правовий статус.

Міжнародна організація праці - МОП (International Labor Organization - ILO) була утворена в 1919 р. як автономна організація в складі Ліги Нації; з 1946 року стала спеціалізованим закладом ООН. до неї входять 170 країн-членів, в тому числі Україна. Штаб-квартира знаходиться у Женеві. Особливістю МОП, яка відрізняє її від інших міжнародних організація, є те, що представництво кожної країни-члена складається з трьох соціальних верств: від урядовців, від підприємців, від трудівників.

Головна мета МОП - сприяння встановленню соціальної справедливості в сфері праці, захист інтересів трудящих на основні соціального партнерства, поліпшення умов праці.

Функції: нормативна діяльність; технічне співробітництво; підготування досліджень і публікацій.

Нормативна діяльність полягає в розробці міжнародних Конвенцій і рекомендацій по регулюванню умов праці, зайнятості, прибутків, соціального забезпечення й основних прав людини й управління працею. Розробка нормативів є головним напрямком діяльності МОП. Держава-член зобов’язана регулярно надсилати до Організації звіти про виконання її Конвенцій, а також інформацію про відповідність національного законодавства нормативам МОП. Серед конвенцій важливе місце посідають питання заробітної плати, тривалості робочого дня, соціального страхування, відпусток, що оплачуються, служби найму робочої сили, робітничої інспекції. Конвенції й рекомендації МОП складають “Міжнародний трудовий кодекс”, що є основою регулювання трудових відносин в країнах-членах.

 

4.Наглядом за розвитком міжнародної макроекономіки займається МВФ, а регулюванням міжнародних фінансових ринків – Паризький і Лондонський клуби (кредити і борги) і Банк міжнародних розрахунків (банківський нагляд і міжнародні розрахунки).

Міжнародний валютний фонд - МВФ (International Monetary FUND – IMF) засновано в 1945 р. згідно з рішенням Бреттон-Вудської конференції. Членами Фонду є 182 держави, в тому числі й Україна. Штаб-квартира МВФ знаходиться у Вашингтоні.

Основні цілі МВФ:

- Зміцнення міжнародного співробітництва в галузі валютної політики;

- Забезпечення життєздатності міжнародної системи платежів і стабілізація ринку іноземної валюти;

- Надання кредитів країнам-членам.

З самого свого заснування МВФ мав на меті сприяти подоланню проблем неконвертованості валют, торговельних і платіжних обмежень, нестабільності валютного ринку, які панували в 30-ті й 40-ві роки. Найскладнішою є проблема стабілізації валютного ринку. Суттєва .зміна позицій ключових валют (долар США, євро, фунт стерлінгів) може дестабілізувати світові фінансові ринки. Для зниження валютного ризику центральні банки країни можуть скоротити операції з іноземною валютою, і це також зменшує ефективність функціонування міжнародного валютного ринку. Щоб запобігти такій ситуації, МВФ вдається до ціліші комплексу заходів.

Кредитно-фінансова діяльність МВФ здійснюється у двох модифікаціях:

- угода або трансакція, яка полягає в наданні країнам коштів із власних ресурсів Фонду;

- операція, яка полягає в наданні посередницьких фінансових і технічних послуг за рахунок запозичених коштів.

 

Своєрідними інститутами в регулюванні міжнародної макроекономіки є клуби кредиторів. Найвідоміші й найвпливовіші в регулюванні проблем зовнішньої заборгованості країн - є Паризький і Лондонський клуби кредиторів.

Паризький клуб утворено в 1956 р. як неформальну організацію урядів кран-кредиторів для розв’язання проблеми заборгованості. Клуб здійснює нагляд за процесом сплати боргів й веде переговори з країнами-боржниками з питань реструктуризації боргів. Членами клубу є переважно розвинуті країни ОЕСР. Головою клубу традиційно є представник міністерства фінансів Франції. Члени Паризького клубу беруть на себе зобов’язання кредитувати один одного в національних валютах, а також - треті країни в рамках спільної угоди про позики. Крім того, вони надають валюту МВФ. Клуб розробляє умови позик, приймає рішення про пролонгацію заборгованості, а також припинення платежів по боргам.

Лондонський клуб - неурядова організація, яка об’єднує майже 600 найбільших приватних банків-кредиторів. Банки-члени клубу укладають з урядом країни-боржника угоду про умови погашення боргу, його реструктуризації. Угода про реструктуризацію можлива тільки в тому випадку, якщо країна-боржник приймає програму МВФ зі структурного керування своєї економіки, причому її виконання жорстко контролюється.

Таким чином, Паризький і Лондонський клуби, формально незалежні організації, тісно координують свою роботу з МВФ. У сфері їх діяльності з 90-х років опинилися країни з перехідною економікою; від рішення клубів багато де в чому залежить доля величезної заборгованості й майбутнього кредитування цих країн, в тому числі й України.

Банк міжнародних розрахунків - БМР (Bank for International Settlements - BIS) - один з найстаріших міжнародних банків. Його було засновано в 1930 р. на основі міжурядової угоди шістьма державами - Великою Британією, Бельгією, Німеччиною, Італією, Францією та Японією. Членом банка стала також Швейцарія, на території якої він функціонує (м. Базель). Первісним призначенням банка було врегулювання виплат Німецьких репарацій по результатах Першої світової війни. В 30-ті роки Склад БМР поповнився ще низкою європейських країн, а в повоєнний період - і неєвропейськими країнами, в тому числі США, Австралією, ПАР та ін. Зараз кількість членів - 34 країни.

Суттєва особливість БМР полягає в тому, що його головними передплатниками є центральні банки країн-членів. З цієї причини БМР часто називають “банком центральних банків”. Крім того, учасниками БМР є і деякі приватні комерційні банки, зокрема великі американські банки групи Моргана. Банк міжнародних розрахунків - акціонерне товариство. Грошовою одиницею, яку він використовує, є золотий швейцарський франк із вмістом 0,29 г. чистого золота.

Основні цілі і функції БМР:

- сприяння центральним банкам в управлінні їх валютними резервами;

- обговорення стратегічних питань валютної політики країн-членів;

- виконання функцій агента по виконанню міжнародних фінансових угод країн-членів;

- дослідження в галузі валютної і грошової політики в інтересах центральних банків.

У відповідності з основними функціями БМР здійснює: купівлю-продаж і зберігання золота; депозитно-позичкові операції з центральними банками; операції з валютою і цінними паперами на міжнародних ринках.

Одна з найважливіших функцій БМР - регулювання міжнародних розрахунків і розробка нормативних документів з банківського нагляду. З цією метою при БМР утворено три комітети: Базельський комітет з банківського нагляду, Базельський комітет по системам платежів і розрахунків, Постійний комітет по євровалютам.

Завданням Базельського комітету з банківського нагляду розробки принципів ефективного банківського нагляду для попередження банківських криз. Комітет розробив низку документів, якими керуються практично всі країни світу. Крім того, розроблено норми й нормативи міжнародної діяльності в різних галузях.

 

 





Дата добавления: 2017-12-14; просмотров: 270; Опубликованный материал нарушает авторские права? | Защита персональных данных | ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ


Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском:

Лучшие изречения: Сдача сессии и защита диплома - страшная бессонница, которая потом кажется страшным сном. 7867 - | 6507 - или читать все...

 

54.243.17.113 © studopedia.ru Не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования. Есть нарушение авторского права? Напишите нам | Обратная связь.


Генерация страницы за: 0.014 сек.