2017-12-14
517
Проектне фінансування це таке фінансування інвестиційних проектів, коли основним забезпеченням наданих коштів є сам проект, тобто доходи, які в майбутньому отримає підприємство, яке здійснює будівництво чи реконструкцію.
Тобто, проектне фінансування ґрунтується на життєздатності самого проекту без урахування платоспроможності його учасників та їх гарантій. Проект модель майбутніх основних фондів; він визначає основні техніко-економічні показники майбутнього виробництва.
Кошторисна документація, що входить до складу проекту, визначає як загальну кошторисну вартість будівництва, так і вартість окремих об'єктів, видів робіт і витрат (кошторисний ліміт фінансування). Банки здійснюють таке фінансування як для державних підприємств, так і приватних.
При проектному фінансуванні джерелом погашення заборгованості виступають грошові потоки, які генеруються р результаті реалізації проекту. Для прийняття рішення про таке фінансування висувається вимога участі у проекті значної частки власних коштів замовника.
Розрізняють такі типи проектного фінансування:
1. Без будь-якого регресу на позичальника: банк-кредитор бере на себе весь ризик, оцінюючи лише ймовірні доходи від проекту.
2.Без регресу на позичальника в період, що йде за впровадженням проекту в експлуатацію: підрядники гарантують оплату, дотримання кошторисної вартості проекту і за певних умов відшкодовують збитки, пов'язані із затримкою введення об'єкта в експлуатацію.
3. повним регресом на позичальника: кредитор не бере на себе ризики, а надає кошти під гарантію організаторів проекту.
4.Довгострокове кредитування капітальних вкладень малого підприємництва. Розмір такого кредиту визначається як різниця між вартістю будівництва і сумою власних коштів, що спрямовуються на це будівництво. Банк може кредитувати такі витрати малого підприємства:
— науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи;
— придбання науково-технічної продукції;
— освоєння нових технологічних процесів, нових конкурентоспроможних видів продукції;
— створення одичних партій продукції;
— випуск нової продукції з повним циклом, починаючи від науково-дослідних розробок і створення дослідницьких зразків до її серійного випуску;
— технічне переоснащення, реконструкція, розширення, будівництво виробництв;
— житлове будівництво, будівництво об'єктів побутового та іншого соціального призначення.
5. Державне кредитування будівництв і об'єктів виробничого призначення здійснюється за рахунок коштів Інвестиційного фонду України, сформованого за рахунок коштів державного бюджету. Інвесторами, що використовують державний кредит, є міністерства, відомства, підприємства, об'єднання й організації, малі підприємства та інші інвестори. Кредит надається на будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення об'єктів і підприємств.
Рішення про надання кредиту за рахунок державних коштів, а також розмір процентної ставки визначаються Національним банком України, Міністерством фінансів та Міністерством економіки. Рішення приймається на основі заявок інвесторів, виходячи з обсягів Інвестиційного фонду, і ухвалюється НБУ разом з Міністерством економіки і МФУ. Потім НБУ укладає кредитну угоду з комерційним банком, а той, у свою чергу, — з клієнтом.
Інвестор починає погашати кредит за рахунок власних коштів через рік після закінчення нормативного строку будівництва, реконструкції, технічного переоснащення об'єкта кредитування. Далі кошти перераховуються комерційним банкам на рахунок Інвестиційного фонду України для повернення їх у державний бюджет.
Обсяги державного кредитування, напрями, а також об'єкти кредитування визначаються в Україні державною програмою економічного та соціального розвитку країни.
Щодо контролю за цільовим використанням державного кредиту, то його здійснює Національний банк України, а контроль за своєчасним поверненням коштів до бюджету — Міністерство фінансів або Головне управління Державного казначейства України.
Питання для перевірки засвоєного.
1. Що таке інвестиції, які фактори впливають на їх обсяги?
2. Які види інвестування мають місце у підприємницькій діяльності?
3. Поясніть поняття «інвестиційна діяльність» і зазначте напрямки державної інвестиційної політики.
4. Визначте принципи і напрями процесу фінансування капітальних вкладень.
5. Від чого залежить ефективність реальних інвестицій?
6. Які види і методи зменшення інвестиційного ризику ви знаєте?
7. Розкрийте зміст та значення інвестиційної політики банку
ТЕМАБАНКІВСЬКІ ІНВЕСТИЦІЇ
Мета:вивчитиекономічний зміст банківських інвестицій.
Актуальність: з метою диверсифікації активних операцій, розширення джерел отримання додаткових доходів і підтримання ліквідності балансу комерційні банки здійснюють інвестиційні операції.
Студент повинен знати: сутність і класифікацію інвестицій;
Студент повинен вміти: пояснити участь банків у процесі фінансування капітальних вкладень;
Ключові слова та терміни: інвестиції, валові інвестиції, чисті інвестиції, інвестиційна діяльність, капітальний вклад, проектне фінансування, інвестиційна політика.
Після вивчення цієї теми ви зможете:
• визначити сутність і класифікувати інвестиції;
• з'ясувати правові засади здійснення інвестиційної діяльності банків в Україні;
• пояснити участь банків у процесі фінансування капітальних вкладень;
• визначити ефективність інвестиційного проекту;
• дати характеристику інвестиційним ризикам та методам їх мінімізації;
• розкрити зміст інвестиційно/політики банку.
Міжпредметна інтеграція: гроші та кредит,бухгалтерський облік в банківських установах, фінанси, фінанси підприємств.
План
1. Визначення ефективності реальних інвестицій:
Ø Модель оцінювання терміну окупності
Ø Моделі оцінювання доходності використання капіталу (відношення доходів від проектів до витрат).
Ø Моделі оцінювання доходності використання капіталу (відношення доходів від проектів до витрат).
Ø Модель оцінювання інвестиційних проектів на основі внутрішньої норми доходності (ІRR).
Ø Очікувана сучасна вартість потоку платежів
Ø Аналіз чутливості
Ø Моделі інвестиційної діяльності в умовах невизначеності (ризику).
Самостійна робота
Інвестиційна політика.
Література.
1. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп. / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М.Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – с.262-290.
2. Банківська справа: Навчальний посібник/ За ред. проф. Р. І. Тиркала.- Тернопіль: карт-бланш, 2001. –с.214-217.
3. Капран В. І. Кривченко М. С., Коваленко О. К., Омельченко С. І. Банківські операції. Навчальний посібник – К: Центр навчальної літератури, 2006. –с.127-145.
4. Косова Т. Д.,Циганов О.Р.Банківські операції: Навч. Пос.- К.:центр учбової літератури, 2008.-с.112-125.
5. Остапишин Т. П. Основи банківської справи: Курс лекцій.-К.:МАУП, 1999.- с.
6. Павлишин О. П., Ричаківська В. І. Банківські операції. Практикум: Навч.-матод. Посібник. – К.: Алерта, 2005.- 158с.
7. Прокопенко І. Ф., Ганін В. І., Соляр В.В., Маслов С.І. Основи банківської справи:Навчальний посібник.-: К.:Ценр навчальної літератури, 2005. –с.176-193.
Череп А. В., Андросова О. В. Банківські операції: Навч. Посібник.- К.: Кондор, 2008.- 266-267.
