2017-12-16
313
Ключовою проблемою забезпечення інноваційного розвитку економіки є наявність кваліфікованих кадрів, здатних створювати та освоювати у виробництві новітню техніку і технології. Існуючу систему підготовки та перепідготовки таких кадрів слід довести до рівня міжнародних кваліфікаційних вимог. І насамперед це стосується фахівців у галузі комерціалізації технологій та інноваційного менеджменту. Необхідно забезпечити тіснішу інтеграцію освіти і науки, розвивати нові її форми. Більшу увагу треба приділити питанням нострифікації дипломів різних рівнів. Проте підготовка фахівців є лише першим кроком до розв'язання «кадрової проблеми». Як відомо, нині у світі значно активізувалися, так би мовити, змагання за інтелект. Промислово розвинені країни (наприклад Німеччина) розробляють спеціальні програми залучення іноземних фахівців з найперспективніших галузей. Тому наша держава, щоб уникнути ролі постачальника кваліфікованої робочої сили за кордон, має створити належні умови для нормальної роботи вчених та висококваліфікованих спеціалістів на Батьківщині, забезпечити їм прийнятний рівень оплати праці та соціального захисту. При переході на інноваційний шлях розвитку та розширенні ринку науково-технічної продукції важливого значення набуває також врегулювання питань захисту і використання інтелектуальної власності. У цій сфері в Україні, на жаль, не виконуються міжнародні вимоги. Зокрема, патент з проведенням експертизи винаходу на світову новизну видається лише через 4—5 років після подання заявки. Внаслідок цього, зрозуміло, втрачається новизна винаходу і, головне, актуальність його впровадження. Через фінансові негаразди наші вчені та фахівці мають великі труднощі з патентуванням своїх винаходів за кордоном. До речі, в Росії уряд виділяє цільові валютні кошти Російській академії наук на таке патентування. Існуюча ситуація з охороною винаходів та інших об'єктів промислової власності свідчить про необхідність доопрацювання національного законодавства з метою його гармонізації з міжнародними правовими актами, а також удосконалення роботи відповідних державних органів. Сучасний етап розвитку світової економічної системи характеризується створенням ефективних механізмів міжнародної кооперації і розподілу праці, в тому числі в науково-технологічній та науково-виробничій сферах. Україна має знайти своє місце в цих процесах. І передусім це стосується співробітництва з провідними країнами Заходу. Можливості для цього є. Зокрема, НАН України вже протягом тривалого часу плідно співпрацює з відомою американською фірмою «Пратт енд Уітні» в галузі технологій ремонту турбін авіаційних двигунів, з НАСА — в галузі технологій зварювання в космосі. Єдиний шлях, який дасть змогу Україні підняти економіку та вийти на світовий ринок, — це власний інноваційний розвиток. Але, безперечно, реалізація інноваційної моделі не може бути справою лише НАН України чи Міністерства освіти і науки. Вона потребує відповідних політичних рішень і об'єднання зусиль усіх гілок влади для розв'язання назрілих проблем науково-технологічної та науково-виробничої сфер держави. БАНКИ - один із головних інструментів здійснення економічних реформ, одна з найважливіших структур ринкової економіки. Оскільки пріоритетним напрямком у роботі банків є кредитування економіки, перспективи розвитку банківської системи проглядаються лише за умови зниження простроченої заборгованості за позичками банків. Враховуючи що всі банки на Україні дуже різні, доцільно різні групи банків ставити в різні умови державного регулювання. При цьому слід виходити не з назви банку, що може бути якою завгодно, а з реальної структури його активів. В цьому сенсі пропонується розглянути механізм встановлення не єдиного нормативу розміру статутного фонду, а певної шкали, відповідно до специфіки та спеціалізації комерційних банків, обсягів їх фінансових оборотів. Щоб Україна успішно увійшла в завершальний етап перехідного періоду з добре підготовленою банківською системою, здатною розв`язувати нові, надзвичайно складні завдання реструктуризації економіки, необхідно вже сьогодні забезпечити вирішення мінімум трьох завдань:
1) прискорити зростання економічного потенціалу банків, нагромадження їхнього власного капіталу, звільнити їхні баланси від безнадійних боргів державних підприємств;
2) захистити банки від втручання з боку державних структур, яке не відповідає вимогам чинного банківського законодавства, створити надійну систему страхування банківських депозитів, сприяти формуванню високої довіри до банків з боку юридичних та фізичних осіб;
3) створити дієву законодавчо-правову базу діяльності банків, яка забезпечила б їм умови для надійного захисту від усіх видів ризиків та вдосконалення високої стабільності їх роботи. Враховуючи викладене вище потрібно вжити ряд заходів.
По-перше, необхідно створити систему швидкого реагування на виникнення банківського ризику в цілому(щоденна оцінка стану банківської системи, можливість своєчасно оцінити фінансовий стан будь-яких банків України за допомогою офіційної методики оцінки стану банку на основі його звітної статистики).
По-друге, потрібно розробити і прийняти закон про банкрутство й ліквідацію банку(злиття, продаж загалом або частинами). Для захисту вкладів громадян потрібно створити міжбанківський фонд обов`язкового страхування банківських вкладів фізичних осіб, який матиме статус юридичної особи. Необхідно створити дійовий механізм застави майна, для чого: вдосконалити процедуру реалізації майна; звільнити від ПДВ та податку на прибуток частину коштів (у розмірі неповернутої суми кредиту), одержаних від реалізації майна.
