Виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки.

Виразкова хвороба – це хронічне рецидивуюче, схильне до про градієнтного та ускладненого перебігу, полігенно успадковане загальне захворювання дитини, головним локальним проявом якого є виразка слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки. Захворювання починається частіше в шкільному віці і спостерігається однаково часто у хлопчиків та дівчат.

Етіологія.

Захворювання є мультифакторіальним і виникає під впливом декількох інтенсивно та довгий час діючих несприятливих чинників. Має значення спадкова схильність до розвитку виразкової хвороби. Виділені генетичні фактори які значно підвищують ризик розвитку виразкової хвороби. До них відносять генетично обумовлені високий рівень секреції соляної, підвищення вмісту пепсиногенезу у сироватці крові та сечі, надмірне стимульоване виділення гастриту, 0(1) група крові у хворого, наявність певних антигенів HLA- системи. Наявність тільки спадкової схильності не сприяє розвитку захворювання. Велике значення мають фактори зовнішнього середовища: раніше у виникненні захворювання провідне значення відводили психогенному, аліментарному факторам, наявності супутньої патології травної системи. Однак провідну роль виникнення виразкової хвороби відводять інфікованості Helicobacter pylori, особливо першого типу і реєструються у 100% випадків захворювання.

Велике значення в розвитку виразкової хвороби приділяється ранньому введенню штучного вигодовування, яке сприяє збільшенню гастропродукуючих та гістамінопродукуючих клітин слизової оболонки астрального відділу.

Патогенез.

Виникнення виразкової хвороби може бути пов’язане зі змінами у співвідношенні впливу захисних та факторів агресії, причому при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки переважає впливу агресії, а при виразковій хворобі шлунку-недостатність захисту слизової оболонки. До захисних факторів цитопротекції відносять слизово-бікарбонатний бар’єр, повноцінну регенерацію епітелію, достатнє кровопостачання, достатній рівень простогладинів, які забезпечують всі перераховані процеси.

Одним із основних агресивних факторів є кислотно-пектичний, який пов'язаний з ваготонією, гіперпродукцією гастриту, гіперплазією фундальних клітки та гіперреактивністю обкладових клітин. Зміни в секреторній та кислотно-утворюючій функціях шлунка супроводжуються гастродоуденальною дисмоторикою, причому при затримці шлункового вмісту виникають можливості щодо розвитку виразкової хвороби шлунку, а швидкий перехід шлункового вмісту у дванадцятипалу кишку та закислення її вмісту сприяє розвитку виразкової хвороби 12-палої кишки. Надається значення й імуноалергічним чинникам, у 2/3 хворих виявляють антитіла до тканин шлунка і дванадцятипалої кишки.

Значна роль приділяється бактеріальному впливу Нр на розвиток виразкової хвороби. Підвищення секреції НСЕ в поєднанні з порушенням моторики сприяє інтенсивному агресивному впливу на слизову оболонку шлунка або дванадцятипалої кишки, яка набуває більшої проникності для Нр, остання в свою чергу, проникаючи у слизову оболонку, травмує її, зменшуючи резистентність.