Інститут адміністративного оскарження. Адміністративна скарга

Відповідно до вимог зазначених документів інститут адміністратив­ного оскарження розцінюється як важлива гарантія забезпечення прав громадян і зміцнення законності. Питання підвищення ефективності розгляду скарг завжди займали провідне місце серед інших проблем МВС України. Це цілком зрозуміло, оскільки вони акумулюють безцін­ний інформаційний, політичний, науковий, соціологічний матеріал, пев­ною мірою відображають реальні соціально-політичні процеси, висвітлю­ють судження, оцінки, вимоги людей і є одним з вагомих джерел громад­ської думки.

Наслідком вирішення скарг є відновлення порушених прав громадян, усунення недоліків і поліпшення роботи управлінського апарату, вдоско­налення демократичних засад діяльності органів внутрішніх справ.

Адміністративна скарга являє собою один із видів правоохоронної активності громадян, яка проявляється через актуальні для неї потреби, інтереси, звички, схильності, внутрішні спонукання і мотиви.

Найпоши­ренішими мотивами звернення громадян до органів внутрішніх справ є: а) прагненням відновити справедливість і порушені права;

б) вказати на факти порушення законності;

в) бажання повідомити про те, що готуєть­ся або вчинено правопорушення, а адекватної реакції з боку правоохо­ронців немає;

д) прагнення задовольнити визначні, актуальні для грома­дян інтереси і потреби.

Між тим законодавець встановлює, що скаргою є лише звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, по­рушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб. Таким чином, скарга з'являється у тій сфері правових відносин, які виникають з порушення законних прав і законних інтересів. Право і законний інтерес не є одним і тим самим. Сутність суб'єктивного права полягає у наявності гарантованої можливості здій­снювати відповідні дії. Між тим можна володіти правом, яке ніякого ін­тересу для його носія не становить. Таким, наприклад, є право на при­дбання зброї, право на участь у громадських формуваннях з охорони гро­мадського порядку. Водночас можна мати інтерес до благ, які не перед­бачені правовими нормами (наприклад, індивід може бути заінтересова­ний в обладнанні пішохідного переходу у зручному для нього місці), і до благ, які передбачені правовими нормами (наприклад, додержання іно­земцями правил транзитного проїзду через територію України). Інтерес до благ, які передбачені правовими нормами, є законним інтересом. По­рушення такого інтересу може бути оскаржено.

Виходячи з цього, під адміністративним оскарженням у сфері діяль­ності органів внутрішніх справ слід розуміти звернення, у яких містять­ся:

а) вимога щодо поновлення прав, порушених діями або бездіяльністю працівників органів внутрішніх справ;

б) вимога про захист законних ін­тересів, порушених діями або бездіяльністю працівників органів внут­рішніх справ.

Скарги, які надходять до органів внутрішніх справ, класифікуються за такими критеріями:

Ø по-перше, залежно від кількісного складу суб'єктів оскарження;

Ø по-друге, залежно від форми оскарження;

Ø по-третє, залежно від змісту оскарження;

Ø по-четверте, за первинністю.

Залежно від кількісного складу суб'єктів скарги поділяються на:

а) індивідуальні та б) колективні.

Залежно від форми скарги поділяються на: а) письмові та б) усні.

При цьому нормативні документи конкретизують сутність письмового і усного оскарження. Письмовою є скарга, яка надіслана поштою або пере­дана до органу внутрішніх справ. Така передача може бути здійснена гро­мадянином як особисто, так і через уповноважену ним особу. Письмова скарга має бути підписана заявником (заявниками) із зазначенням дати. Усною є скарга, що викладена громадянином на особистому прийомі у відповідному органі внутрішніх справ і записана посадовою особою.

Залежно від змісту звернення скарги поділяються на:

а) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, які призвели до порушення законних прав;

б) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, які призвели до порушення законних інтересів;

в) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, через які були створені перешкоди для реалізації громадянином його прав, законних інтересів, свобод;

г) скарги на дії або бездіяльність пра­цівників органів внутрішніх справ, через які на громадянина незаконно покладено будь-які обов'язки;

д) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, через які громадянина незаконно притяг­нуто до відповідальності.

За первинністю скарги поділяються на первинні і повторні. Первинною є скарга, у якій вперше викладаються повідомлення щодо порушення прав і інтересів відповідних суб'єктів. Повторними вважаються скарги, в яких:

а) оскаржується рішення, прийняте за попереднім зверненням, що надійшло до органу внутрішніх справ;

б) скарга на несвоєчасне вирішення попереднього звернення, якщо з часу його надходження не минув установлений законодавством термін розгляду;

в) скарга щодо недоліків, допущених при вирішенні попереднього звернення.

Керівник органу внутрішніх справ зобов'язаний ретельно розібратися у причинах повторного звернення громадянина. Якщо воно викликано порушенням встановленого порядку розгляду, він має вжити до винних посадових осіб відповідних заходів реагування.

Процедура щодо вирішення адміністративних справ за скаргами гро­мадян проходить певні стадії провадження:

а) подання громадянином скарги та прийняття її до розгляду орга­ном (службовою особою), що проводить провадження;

б) розгляд справи (встановлення та дослідження фактичних обставин);

в) ухвалення рішення;

г) перегляд рішення у зв'язку з його оскарженням або опротестуванням;

д) виконання рішення.

Слід зауважити, що законодавець приділяє особливу увагу організа­ційним діям, що відбуваються на першій стадії провадження. Щоб забезпе­чити громадянам можливості безперешкодно звертатися зі скаргами вста­новлюється особлива форма їх прийому — особистий прийом громадян.

Особистий прийом громадян проводиться:

а) в усіх органах внутрішніх справ, вищих закладах освіти, на підприємствах, в установах і організаціях системи МВС України;

б) за місцем роботи та проживання населення.

За місцем роботи та проживання населення він проводиться у примі­щеннях, які надають керівники відповідних установ і організується у зручний для громадян час. Дні та години прийому встановлюються з ура­хуванням місцевих умов та можливостей (при вирішенні питання про час прийому враховуються розпорядок роботи органів державної влади, місцевого самоврядування, установ, об'єднань громадян, підприємств і т. ін.). Графіки прийому громадян за місцем їх проживання і роботи пого­джуються відповідно з місцевими державними адміністраціями, адміністра­цією підприємств, установ, організацій і доводяться до відома громадян.

Скарги від громадян з одного і того самого питання, надіслані органами вищого рівня за належністю для їх вирішення до органів внутрішніх справ, повторними не вважаються.

В органах внутрішніх справ прийом проводиться у всі робочі дні тижня. Не менше двох разів на тиждень прийом громадян проводиться у вечірні години. У чергових частинах органів внутрішніх справ громадян приймають цілодобово. Дільничні інспектори міліції приймають грома­дян у службових приміщеннях на дільницях, які обслуговують.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушене в усному зверненні питання безпосередньо на осо­бистому прийомі неможливо, то воно розглядається у тому самому по­рядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Не менш ніж два рази на місяць особистий прийом громадян прово­дять особи керівного складу МВС України, ГУМВС, УМВС у Криму, об­ластях, у містах Києві та Севастополі, УМВСТ, міськрайлінорганів внут­рішніх справ, науково-дослідних і вищих закладів освіти, організацій і підприємств системи МВС.

Керівники структурних підрозділів цих органів, їхні заступники, керів­ники інших органів внутрішніх справ мають приймати громадян не менше одного, а дільничні інспектори міліції — не менше двох разів на тиждень.

Особистий прийом громадян у приймальні МВС України здійсню­ється щодня, крім вихідних та святкових днів, з 9 до 19 години. У суботу, неділю, свята та в робочі дні після 19-ї години прийом громадян прово­диться відповідальними черговими міністерства та працівниками черго­вої частини МВС України.

Для прийому громадян в органах внутрішніх справ передбачені спе­ціальні кімнати (приймальні), обладнані належним інвентарем і забезпе­чені посібниками, потрібними для вирішення питань, з якими громадяни частіше звертаються до органів внутрішніх справ.

Важливе значення для забезпечення гласності та прозорості роботи зі скаргами має правило, відповідно до якого на прийомі громадян, за їх згодою, можуть брати участь на громадських засадах юристи, педагоги, журналісти та представники місцевого самоврядування. Водночас осо­бам, яких прийом не стосується, забороняється перебувати в приміщенні, де він проводиться.

Особа, яка приймає громадян, щоб кваліфіковано розв'язати постав­лене відвідувачем питання, може залучити до їх розгляду працівників відповідних підрозділів органу внутрішніх справ або одержати у них по­трібну консультацію.

Особливий порядок прийому встановлено для іноземних громадян та осіб без громадянства. Він проводиться окремо від громадян України і не менш ніж двома працівниками органів внутрішніх справ, а за потреби — з участю перекладача.

Прийом громадян проводиться від імені органу внутрішніх справ. Він починається з пропозиції відвідувачеві назвати своє прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання, роботи. Особистість відвідувача може бути підтверджена документом, що засвідчує його особу. Водночас відсут­ність документа не є підставою для відмови у прийомі. Після цього йому пропонується викласти суть питання, з яким він звертається. Якщо гро­мадянин з якихось причин не може самостійно її викласти, то йому слід надати допомогу.

Якщо з цього питання громадянин вже звертався до цього самого орга­ну внутрішніх справ, то до початку бесіди вивчаються наявні матеріали.

Важливою гарантією забезпечення прав громадян на адміністративне оскарження є нормативна регламентація порядку подання скарг на рі­шення, що оскаржувались. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про звернення громадян» скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу чи посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця від часу озна­йомлення громадянина з прийнятим рішенням.

За загальним правилом, порушення зазначеного терміну виключає провадження за скаргою. З цього правила є виняток. Він стосується по­рушень терміну з поважної причини. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом або посадовою особою, що роз­глядає скаргу. Виникає питання щодо визнання тієї чи іншої причини поважною чи неповажною. Закон України «Про звернення громадян», Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприєм­ствах системи МВС України не містять вказівок з цього приводу. Таким чином, рішення стосовно статусу причини пропуску терміну приймає відповідна особа, керуючись своєю правосвідомістю.