Основні поняття, що характеризують діалектику як загальну теорію розвитку

ДІАЛЕКТИКА ТА її АЛЬТЕРНАТИВИ

 

Діалектика є осягнення суперечностей у їх єдності.

Г. Гегель.

 

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

 

1. Основні поняття, що характеризують діалектику як загальну теорію розвитку

2. Поняття закону

3. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні

4. Закон єдності та боротьби протилежностей

5. Закон заперечення заперечення

6. Принципи діалектики

7. Категорії діалектики

8. Категорії одиничного, особливого і загального

9. Альтернативи діалектики як загальної теорії розвитку

10. Альтернативи діалектики як логіки

11. Альтернативи діалектики як теорії пізнання

 

Основні поняття, що характеризують діалектику як загальну теорію розвитку

Діалектика є сучасною загальною теорією розвитку всього сутнього, яка адекватно відображає його еволюцію у своїх законах, категоріях та принципах. І це стосується не лише розвитку "абсолютної ідеї", як у Гегеля, а й матеріального світу. Тобто діалектика поширюється на всю навколишню дійсність і є теоретичним відображенням розвитку як "духу", так і матерії, свідомості, пізнання, її основним предметом є сам розвиток, його найбільш загальні закони, що діють і виявляються у розвитку природи, суспільства і мислення.

Що ж таке розвиток? Як це поняття трактується у філософії?

Розвиток - це необоротна, спрямована, необхідна зміна матеріальних та ідеальних об'єктів. У результаті розвитку виникає нова якість, що є наслідком руху суперечностей, їх розв'язання. Розвиток - загальна властивість матерії, її найважливіша ознака.

Розвиток - це насамперед зміна, рух, але не будь-яка зміна, рух є розвитком. У процесі руху як розвитку створюється нове, необхідне, здатне до саморуху, самовідтворення.

Саморух - необхідний самодовільний рух матерії, що здійснюється внаслідок властивих їй внутрішніх суперечностей. Саморух у таких організованих і цілісних системах, як суспільство, організм, біосфера тощо, здійснюється як саморозвиток, тобто як самоперехід на вищий рівень організації. Саморозвиток - це показник процесу розвитку, причина якого -у самій речі чи явищі. Саморух і саморозвиток - важливі моменти діалектики як теорії розвитку. Саморозвиток "генетично" виростає із саморуху як невід'ємного атрибута матерії. Саморух відображає зміну явища, речі під дією внутрішніх суперечностей, їй притаманних. Зовнішні фактори не детермінують рух, а лише його модифікують. Що ж-таке рух, зміна?

Рух, зміна - це внутрішньо пов'язана єдність буття й небуття, тотожності й відмінності, стабільності й плинності, того, що зникає, з тим, що з'являється. Рух, зміну можна осягнути лише в тому випадку, коли розглядати його суперечливі сторони в єдності та взаємодії. Варто взяти до уваги лише одну його сторону і проігнорувати іншу, як рух, зміна стануть незрозумілими. Такий самий результат буде й тоді, коли ми станемо розглядати їх не у взаємодії, а відокремлено. Бо рух - це суперечність, свідчення того, що тіло може рухатись лише тоді, коли воно перебуває в даному місці і одночасно в ньому не перебуває. Це єдність протилежностей, котрі взаємно передбачають одна одну. За Регелем, "принцип усякого саморуху якраз і полягає... в зображенні суперечностей. Щось рухається не тому, що воно... в цьому...перебуває тут, а в іншому... талі, а лише... тому, що воно перебуває тут і не тут..., одночасно і перебуває, і не перебуває... Рух є самою суперечністю". Постійне виникнення й одночасне вирішення даної суперечності і є рухом. Він, як відомо, є абсолютним, невід'ємним атрибутом усього сутнього. Тому розвиток можна вважати вищою формою руху і зміни, точніше сутністю руху, а рух можна визначити як будь-яку зміну явища чи предмета.

Діалектика як філософська теорія розвитку спирається на такі фундаментальні поняття, як зв'язок, взаємодія, відношення. Поняття зв'язку є одним із найважливіших у діалектиці. Що таке зв'язок?

Поняття зв'язку відображає взаємообумовленість речей і явищ, розділених, у просторі і часі. Існують різноманітні зв'язки. Вони класифікуються залежно від ознак, які кладуться в основу тієї чи іншої класифікації. Наприклад, залежно від рівня організації і форм руху матерії, зв'язки можуть бути механічні, фізичні, хімічні, біологічні, суспільні. Суспільні зв'язки у свою чергу можуть бути виробничі, класові, національні, родинні, групові, особисті тощо. Зв'язки можуть бути також об'єктивними і суб'єктивними, внутрішніми і зовнішніми, суттєвими і несуттєвими, простими і складними, необхідними і випадковими, причинними і наслідковими, сталими і несталими, постійними і тимчасовими, прямими і опосередкованими, повторюваними і неповторюваними тощо. Зв'язки можуть бути також одиничними, загальними і всезагальними. Зрозуміло, що дуже важливими для науки і практики є закономірні зв'язки, їх пізнання.

Для розуміння діалектики як загальної теорії розвитку важливим є поняття "взаємодія", що відображає процеси взаємовпливу різних об'єктів один на одного, зміну їхнього стану, взаємоперехід, а також породження одних об'єктів іншими.

Взаємодія має об'єктивний та універсальний характер. Це те перше, що виступає перед нами, коли ми розглядаємо матерію, яка рухається. Гегель стверджував, що взаємодія виступає "взаємною причинністю" взаємно зумовлених субстанцій.

У світі існують тільки речі, їхні властивості й відношення. Кожна річ має свої властивості, котрі є її певними відношеннями з іншими. Річ має здатність бути самою собою й іншою, залежно від її зв'язків із зовнішнім світом. Річ має властивість викликати те чи інше в іншому і лише їй притаманним чином проявлятися у співвідношенні з іншими речами. Тобто річ виявляє свої властивості лише під час відповідного відношення до інших речей. Звідси випливає висновок про філософську вагомість такої категорії, як відношення, котра відображає взаємозалежність елементів певної системи.

Поняття закону

Закон - це передусім об'єктивність, те, що не залежить від волі і бажання людини, від її свідомості. Звичайно, мова не йде про юридичні закони, які сьогодні приймаються, а завтра - скасовуються. Якщо, наприклад, ми ведемо мову про закони збереження енергії та речовини чи про закон всесвітнього тяжіння, то було б безглуздям стверджувати, що ми зможемо їх скасувати чи свідомо загальмувати їхню дію. Це стосується також: і об'єктивних законів розвитку суспільства, таких, зокрема, як залежність суспільної свідомості від суспільного буття чи основного соціологічного закону про вирішальну роль способу виробництва у суспільному житті. Отже, найсуттєвішою ознакою закону буде те, що він відображає об'єктивний стан речей, об'єктивні зв'язки між:предметами, явищами.

Іншою важливою ознакою закону є необхідністьтакого зв'язку, що неминуче виявляється у процесі розвитку того чи іншого явища Якщо виникає щось нове, то воно обов'язково пов'язане із старим, стоїть на його "плечах", не відкидає старого цілком, а з необхідністю "знімає" потрібне для подальшого розвитку. Цей зв'язок є необхідним і загальним, він є постійним, внутрішнім і таким, що неминуче повторюється, якщо виникають умови для дії такого зв'язку. Можливість узагальнення якраз і ґрунтується на тому спостереженні, що приблизно за однакових умов можуть відбуватися схожі події, тобто необхідні суттєві зв'язки між речами будуть зберігатися. У законі, за висловом Гегеля, є "сталість, що зберігається". Саме явище - змінне, нестабільне. Закон - спокійне, стійке відображення існуючого світу. Закон - це суттєве відношення, зв'язок між сутностями, який є:

- об'єктивним;

- необхідним;

- загальним;

- внутрішнім;

- суттєвим;

- повторюваним.

У законах діалектики, які ми розглядаємо, таким відношенням і такими сутностями є якість і кількість, сторони протилежностей, старе і нове, те, що заперечується і те, що заперечує.

Діалектика спирається на три основні, універсальні закони: закон взаємного переходу кількісних змін у якісні, закон єдності та боротьби протилежностей і закон заперечення заперечення. Вони називаються основними, універсальними законами діалектики, тому що діють у природі, суспільстві та пізнанні.