Літературне оформлення

Літературне оформлення курсової роботи є важливим еле­мен­том її виконання й одним із багатьох чинників, на які зва­жає комісія, оцінюючи роботу під час захисту. Передусім звер­тається увага на змістовний аспект викладу матеріалу (ло­гічність і послідовність, повнота й репрезентативність, тоб­то широта використання наукових джерел, загальна грамот­ність та відповідність стандартам і прийнятим правилам), а та­кож на текст роботи, список літератури та додатки, на зов­нішнє оформлення титульної сторінки.

Перш ніж подавати чернетку керівнику, треба ще раз пе­ре­глянути, чи логічно викладено матеріал, чи є зв’язок між па­ра­графами та главами, чи весь текст „працює» на головну ідею курсової роботи. Такий уявний структурний аналіз робо­ти допоможе краще побачити нелогічність у її структурі та зміс­ті.

Слід ретельно відредагувати кожне речення, звернути ува­гу на вибір необхідних формулювань, які просто й чітко, ко­рот­ко й доступно виражали б зміст викладених питань. Не вар­то послуговуватися складними синтаксичними конструк­ція­ми – вони часом слабо зв’язані між собою логічно, містять дво­значні тлумачення тощо.

У курсовій роботі необхідно прагнути дотримуватися при­йня­тої термінології, позначень, умовних скорочень і символів, не рекомендується вживати слова й вирази-штампи. Вести ви­клад слід від першої особи множини: „Ми спостерігаємо», «Ми вважаємо», «На нашу думку». Слід уникати в тексті пов­то­рень слів чи словосполучень.

Наводячи в тексті прізвища вчених-дослідників, ініціали, як правило, ставлять перед прізвищем (Н.М. Кушнаренко, а не Кушнаренко Н.М., як це прийнято в списках літератури).

Після остаточного узгодження чернетки з керівником мож­на оформляти чистовий варіант. До формулювань заго­лов­ків (назв) розділів (глав) і підрозділів (параграфів) курсової ро­боти висуваються такі основні вимоги: стислість, чіткість і син­таксична різноманітність у побудові речень, з пере­ва­жан­ням простих, поширених, послідовне та точне відображення внут­рішньої логіки змісту роботи.

Основні правила викладу змісту курсової роботи:

Правило 1. Зміст роботи повинен відповідати темі.

Правило 2. Виклад тексту роботи повинен відповідати пла­ну і не повинен зводитися до набору непов’язаних між со­бою окремих положень, фактів.

Правило 3. При написанні тексту слід звернути увагу на стиль викладу:

– не потрібно використовувати довгих, заплутаних речень;

– не слід користуватись надто часто вживаними, мало ін­фор­маційними штампами;

– намагатися викладати думки просто і образно;

– абзаци не повинні складатися з одного речення.

Правило 4. Кожне запропоноване положення необхідно тео­ретично обґрунтувати, підтвердити підібраним та сис­те­ма­ти­зованим фактичним і статистичним матеріалом.

Правило 5. Усі використовувані в тексті таблиці, схеми, гра­фіки, діаграми повинні обов’язково мати відповідні ко­мен­та­рі і мають бути проаналізовані. Якщо такого аналізу немає, то наведені наочні засоби не тільки не зараховуються в актив ро­боти, а й відносяться в пасив, через що оцінка знижується за невміння подати досліджуваний матеріал.

Правило 6. Пряме переписування в роботі матеріалів з лі­те­ратурних джерел є неприпустимим. Kожна надрукована на па­пері (компакт-диску чи інших носіях) або у всесвітній ме­ре­жі Інтернет думка має власника, а її несанкціоноване вико­ри­стан­ня є крадіжкою чужої інтелектуальної власності. Курсова ро­бота, в якій буде виявлено ознаки плагіату, не до­пус­ка­ється до захисту, а її автору виставляється неза­довіль­на оцінка.

 

Технічне оформлення

Матеріал курсової роботи слід оформляти у такій послідов­но­сті:

– титульна сторінка (як подано у додатку Б);

– зміст (як подано у додатку В);

– Перелік умовних позначень, скорочень і термінів (за не­об­хідності);

– вступ;

– основна частина роботи;

– висновки та пропозиції;

– список використаних джерел (як подано у додатку Г);

– додатки.

 

Оформлення тексту

Встановлені наступні формати:

– аркуш формату А4;

– поля: скрізь2 см;

– шрифт Times New Roman;

– кегль шрифту 14;

– міжрядковий інтервал 1,5;

– aбзацний відступ повинен дорівнювати восьми знакам;

– важливе слово або речення в тексті роботи не під­крес­лю­вати, а виділяти курсивом;

– назви розділів слід починати з нової сторінки.

Заголовки структурних частин роботи: ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВ­НИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ (за не­об­хід­ності), ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ, СПИ­СОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ друкують вели­ки­ми літерами жирним шрифтом і розміщують посередині ряд­ка.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів друкують ма­лень­кими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крап­ка в кінці заголовка не ставиться. Якщо заголовок скла­да­ється з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Пере­не­сення слів у заголовку розділів не допускається. Відстань між заголовком та текстом роботи має дорівнювати одному ін­тер­валу основного тексту.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а та­кож пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо піс­ля неї знаходиться тільки один рядок тексту. Остання сто­рінка розділу має бути заповнена текстом не менш ніж на­по­ловину.

Скорочення слів у тексті не допускається, крім загаль­но­прий­нятих термінів (ЕОМ, АСУ, ДБН та ін.). Допускається ви­ко­ристовувати скорочення вузькоспеціалізованих термінів у тому випадку, якщо їх загальна кількість дорівнює або більша 20 і кожний термін повторюється в тексті не менше 3-5 раз. У цьо­му випадку, при першому згадуванні терміну наводиться йо­го повна назва і в дужках дається скорочений варіант, на­приклад, життєвий цикл туристського продукту (ЖЦТП), а да­лі по тексту термін дається у скороченому варіанті, на­прик­лад, «...технологічні основи формування і оптимізації ЖЦТП...».