double arrow

Характеристика номерного фонду готелю


 

Тип номеру 2005 р. 2006 р.
кількість номерів кількість місць кількість номерів кількість місць
Апартаменти
Люкс

 

У випадку перенесення таблиці на іншу сторінку над подальшими частинами пишеться:

Продовження табл. 2.1

Напівлюкс

 

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таб­лицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таб­лиця» починають з великої літери. Назву наводять жир­ним шрифтом.

Формули

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тек­сту, в якому вони згадуються, посередині сторінки.

Вище і нижче кожної формули або рівняння має бути за­ли­шено не менше одного вільного рядка.

Формули і рівняння в роботі (за винятком формул і рів­нянь, наведених у додатках) нумерують в межах розділу. Но­мер формули складається з номера розділу і порядкового но­ме­ра формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери фор­мул пишуть біля правого берега сторінки на рівні відпо­від­ної формули в круглих дужках, наприклад: «(2.1)» (перша фор­мула другого розділу).

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що вхо­дять до формули чи рівняння, слід наводити безпо­се­ред­ньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у фор­мулі чи рівнянні.

Пояснення значення кожного символу і числового ко­ефі­цієн­та слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення по­чинають з абзацу словом «де» без двокрапки. Наприклад, ці­на медичної послуги у санаторно-курортному закладі скла­да­єть­ся з наступних елементів:

(2.1)

 

Ц=В+П+ПДВ,

де Ц – ціна медичної послуги;

В – валові витрати;

П – прибуток;

ПДВ – податок на додану вартість.

 

Формули, що йдуть одна за одною і не розділені текстом, або після яких пояснюються її символи, відокремлюють ко­мою. В іншому випадку після формули ставиться крапка.

Загальні правила цитування та посилання на вико­ри­ста­ні джерела

У процесі написання наукової роботи студент повинен обо­в’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запо­зи­чив матеріали. Посилання бажано робити на останні видання пуб­лікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли праці, в яких міститься необхідний мате­рі­ал, не перевидавалися.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на ав­то­ритетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого дру­кованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет по­требує точного відтворення цитованого тексту, бо най­мен­ше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, за­кла­дений автором. Використовувати цитати в тексті роботи до­цільно тоді, коли є потреба порівняти погляди різних авто­рів з приводу одного й того ж питання. Текст, який цитується, береться в лапки і супроводжується посиланням на джерела. Посилання роблять і тоді, коли думка автора переказується.




Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками та на­во­диться в тій граматичній формі, в якій він поданий у дже­ре­лі, зі збереженням особливостей авторського написання. Нау­кові терміни, запропоновані іншими авторами, не ви­ді­ля­ють­ся лапками, за винятком тих, що викликали загальну по­ле­міку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного ско­ро­чення авторського тексту та без перекручень думок автора. Про­пуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без пе­рекручення авторського тексту і позначається трьома крап­ка­ми. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, все­редині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок ін­ших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, корек­т­ним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні по­силання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора наукової пра­ці до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;



Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід за­зна­ча­ти у квадратних дужках порядковим номером цього дже­ре­ла за бібліографічним списком (списком використаної літе­ра­ту­ри) і відповідною сторінкою, наприклад: [9, с. 66], Цей за­пис означає, що студент посилається на роботу, яка значиться у списку літератури під номером 9, а матеріал взято зі сто­рін­ки 66 цього джерела. Якщо цитата взята з інтернет-джерела, то­ді посилання оформлюють наступним чином.

Цитата в тексті: «...сьогодні важливо те, що макро­еко­но­міч­ну стабільність і можливість інтеграції у світову економіку змо­жуть реалізувати ті країни з перехідною економікою, які ма­тимуть темпи зростання на рівні не меншому як 5-6 % ...» [6].

Переказ думок ряду авторів оформляється зазначенням у квад­ратних дужках номерів їх праць у бібліографічному спис­ку через крапку з комою. Наприклад, запис [4; 5; 7; 9] означає по­силання на джерела під номерами 4, 5, 7, 9 у списку літе­ра­ту­ри. При роботі із науковими джерелами слід пам’ятати, що влас­не дослідження передбачає передусім критичний аналіз цих джерел, а не механічне переписування чужих думок без від­повідних посилань. Саме критичний аналіз наукової літе­ра­тури дає можливість визначити ще невивчені сторони нау­ко­вої проблеми і точно окреслити завдання своєї роботи. Ав­тор курсової роботи повинен вміти викласти свій погляд на шля­хи вирішення обраної проблеми. При цьому він має пока­за­ти вміння оперувати науковою термінологією, осмислювати ті наукові визначення, які найбільш точно характеризують проб­лему дослідження. Слід зауважити, що введення нових тер­мінів потребує глибокого обґрунтування.

Заказать ✍️ написание учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Сейчас читают про:
Поможем в написании
> Курсовые, контрольные, дипломные и другие работы со скидкой до 25%
3 569 лучших специалисов, готовы оказать помощь 24/7